Ці 9 порад допоможуть вам навчити дитину не дати себе в образу і постояти за себе, пише джерело.

1. Нікому не дозволяй порушити свої права. Ніхто не має права примушувати тебе діяти проти твоєї волі, загрожувати тобі, дражнити або заподіювати біль. Якщо тобі некомфортна ситуація, варто зібратися духом і захистити себе словами або діями. Але й ти теж не повинен порушувати права інших людей!
2. Будь упевнений у своїх діях і думках. Підтримуйте у своїй дитині позитивну самооцінку, хваліть за висловлену особисту думку. Хваліть за хороші вчинки, навчіть реагувати на власні помилки. Цінуйте свою дитину і її успіхи, і тоді вона буде впевнена у собі.
3. Вір у краще. Навчіть дитину помічати хороше, не зациклюватися на негативі. Людині-оптимісту простіше сприймати світ, такі люди притягують до себе таких же позитивних людей і такої ж позитив.
4. Ти маєш право на особисту думку. Слід створювати різні умови для спілкування з різними людьми, підключати дітей до цього спілкування, щоб вони вчилися висловлювати свою думку, починати і підтримувати розмову. Досвід спілкування з різними людьми в різних ситуаціях додасть впевненості у собі.
5. Битися – не найкращий варіант. Не завжди бійка є найкращим способом виходу із ситуації. Часто вона тільки посилює її. Слова набагато краще допомагають у таких ситуаціях!
6. Ніколи не підтримуй дітей, які дражнять тебе або інших. Навчіть дитину тому, що у неї й у інших людей є ім’я, яке є справжньою цінністю. Всі інші прізвиська та дражнилки повинні ігноруватися.
7. Ніколи не бійся відмовлятися і говорити «ні». Важливо, щоб дитина розуміла, що у неї є вибір. Що вона завжди може відмовитися, сказати «ні». І найголовніше, її вибір будуть поважати.
8. Звертайся за допомогою. Навчіть дитину просити про допомогу, якщо вона сама не справляється. В першу чергу варто звернутися до батьків.
9. Займайся спортом. Спорт, особливо якщо є успіхи, дуже піднімає впевненість в собі і в своїх силах. Спорт розвиває терпіння й витримку.

На численні запити вчителів МОН підготувало роз’яснення стосовно деяких пунктів Орієнтовних вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів 1-4 класів. З ними можна ознайомитись у листі Міністерства освіти і науки України №1/9-464.

«У вчителів виникали питання, як працювати зі змінами до Орієнтовних вимог оцінювання в 1-4 класах. Запитання були технічними, наприклад, як заповнювати класний журнал, чи як правильно спілкуватися з батьками про оцінки їх дітей. Тому ми написали цей лист, в якому дали роз’яснення, якими можуть послуговуватись педагоги при організації своєї роботи», – зазначила головний спеціаліст департаменту загальної середньої освіти МОН Алевтина Лотоцька.

Так, «зар.» (зараховано) рекомендується ставити в журналі за предмети, що оцінюються вербально – «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрований курс «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Я у світі» та «Трудове навчання», а також другокласникам у школах, де вербальне оцінювання всіх предметів введено педагогічною радою.

Колонку для оцінювання ведення зошитів в Класному журналі МОН радить прибрати взагалі, адже за новими Орієнтовними вимогами ведення зошитів не оцінюється.

У методичних рекомендаціях наголошується, що оцінка учня – це конфіденційна інформація. Це нововведення також викликало питання вчителів, тому в листі МОН пояснює, який формат спілкування між батьками, вчителями та учнями можна використовувати, щоб максимально задовольнити цю вимогу.

Зокрема, на уроці вчитель може висловити вербальну оцінку учня – усно похвалити його, або тактовно вказати на помилку. Важливо також доброзичливо і детально пояснити, в чому помилився учень, порадити йому, як виправити ситуацію. Натомість оцінка в балах (що відповідає озвученій учителем на уроці вербальній оцінці) ставиться в щоденник на перерві або після уроку.

Інформація у балах також не озвучується на батьківських зборах. Вчитель, за запитом батьків, може надати оцінки індивідуально для кожної родини в письмовому вигляді, або озвучити їх в особистій бесіді з батьками.

Школам необхідно відмовитись від оприлюднення рейтингів навчальних досягнень учнів одного класу, або класів на паралелі. Інформація про успішність учнів класу може використовуватись вчителями виключно для методичної роботи з метою підвищення ефективності навчального процесу.

У листі Міністерства також звертають увагу на те, що учитель може самостійно прийняти рішення про вибір кольору ручки для перевірок і оцінювання письмових робіт та фіксації у щоденниках або обговорити це питання з учнями, батьками і прийняти спільне рішення.

Зараз Міністерство працює над підготовкою проекту наказу «Про затвердження Змін до Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів», який буде подано на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в якому будуть враховані рекомендації щодо заповнення Класного журналу.

Дещо про основні функції та обов’язки класного керівника

Одним із-поміж першорядних завдань школи є формування виховної системи, яка містила б цілісний навчально-виховний процес, що інтегрує виховання й навчання.

У класному колективі навчально-виховний процес організують:

·         класний керівник;

·         учителі-предметники.

Класний керівник — це педагог, який організує, координує та проводить позаурочну виховну роботу в закріпленому за ним класі. Тобто його основне завдання — координування всіх виховних впливів на школярів із метою розвитку особистості за допомогою залучення їх до різноманітних видів діяльності та взаємин, створення належних умов для самовираження кожної дитини, збереження неповторності й розкриття її потенційних здібностей, захисту інтересів дитинства.

Цю важливу місію педагога можна порівняти з духовним посередництвом між суспільством і дитиною в опануванні накопиченої людством культури.

Саме важливість і відповідальність місії класного керівництва вимагає від педагога щирої любові до дітей, високого фахового рівня, потреби у постійному самовдосконаленні.

Основні функції класного керівника:

·         організаторська (проведення роботи за всіма педагогічними аспектами);

·         виховна (формування особистості й колективу);

·         комунікативна (організація спілкування);

·         координаційна (погодження всіх впливів, установлення взаємодії між усіма учасниками виховного процесу);

·         коригувальна (перетворення, зміна особистості);

·         екологічна (захист дитини від несприятливих впливів оточуючого середовища);

·         адміністративна (ведення особових справ учнів та інших офіційних документів). 

Таким чином, сучасний класний керівник створює умови існування дитини в загальноосвітньому закладі для її успішної життєдіяльності; сприяє різнобічному творчому розвитку особистості, духовному становленню, збагненню сенсу життя; на базі наявної (зібраної та опрацьованої) інформації щодо психофізичного розвитку своїх вихованців, соціального оточення, сімейних обставин:

·         контролює перебіг цілісного виховного процесу, процес становлення особистості кожної дитини, її моральних якостей;

·         аналізує характер різнобічних впливів на учня;

·         координує навчальну діяльність кожного вихованця й усього класного колективу, самовизначення, самовиховання й саморозвиток учнів, формування класного колективу, розвиток творчих здібностей вихованців, взаємини з іншими учасниками виховного процесу.

Робота класного керівника має бути цілеспрямованою, системною, спланованою діяльністю, що ґрунтується на базі програми виховання всього колективу школи, аналізу попередньої діяльності, позитивних і негативних тенденцій громадського життя, а також на основі особистісно-орієнтованого підходу з урахуванням актуальних завдань, що стоять перед педагогічним колективом школи, і ситуації в класному колективі.

Педагог також зважає на рівень вихованості учнів, соціальні й матеріальні умови їх життя, специфіку сімейних обставин.

Класний керівник формує мотивацію до навчання кожної дитини, вивчаючи її вікові й індивідуальні особливості для розвитку та стимулювання пізнавальних інтересів; через різноманітні форми й методи індивідуальної роботи створює сприятливі умови для розвитку світоглядної культури, навичок творчої праці, успішного входження дитини в соціум, формування демократичної культури в системі класного самоврядування.

Системно працюючи з колективом класу, педагог створює умови для гуманних взаємин між дітьми в колективі; сприяє формуванню моральних якостей і духовних орієнтирів; організує соціально ціннісні взаємини й переживання вихованців у класному співтоваристві, творчу, особистісно й суспільно значущу діяльність, систему самоврядування; створює ситуацію захищеності, емоційного комфорту, сприятливі психолого-педагогічні умови для розвитку особистості дитини, сприяє формуванню навичок самовиховання.

Водночас класний керівник дбає про позицію й місце класу в шкільному колективі, сприяючи різновіковому спілкуванню.

Для успішного розв’язання питань навчання, виховання й розвитку особистості дитини необхідні активна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу, диференціація, інтеграція й координація педагогічної праці в єдиному навчальному просторі й соціокультурному середовищі.

Основні напрями в системі роботи класного керівника

1.       Вивчення учнів і колективу класу: отримання демографічних, медичних, психологічних і педагогічних даних (сім’я, соціальний і матеріальний стан, стан здоров’я, рівень розвитку, вихованості й навченості, індивідуальні особливості тощо).

2.       Постановка виховних завдань («перспектив»), загальних для класу або окремих груп, учнів класу.