вівторок, 14 лютого 2017 р.

Як розкрити здібності вашої дитини
Привілей і прямий обов'язок батьків – піклуватися про освіту дитини. Почніть це робити, використовуючи наведені нижче поради.
·         1. Почніть якомога раніше: просто зараз, незалежно від віку вашої дитини, не відкладаючи. Якщо ваша дитина новонароджена – це прекрасний час, щоб розпочати, якщо ваша дитина підліток, почати теж зовсім не пізно.
·         2. Навчання повинно бути веселим. Дитина повинна ставитись до навчання як до веселого проведення часу. Як ви думаєте, що дитина робить, коли вона грається зі своїми іграшками? Вона ретельно вивчає й досліджує навколишній світ. Спостерігаючи за тим, як дитина грається, ви обов'язково помітите, що коли вона дізнається про все, що можна дізнатися завдяки своїй іграшці, вона відкидає її в бік й шукає нову! Зробіть навчання легким і радісним. Це необхідно для того, щоби процес пізнання був настільки цікавим і приємним, щоб не припинявся протягом усього життя.
·         3. Ви є головним учителем вашої дитини. Незалежно від того, скільки вчителів у неї у школі й поза школою, ви її перший і найголовніший учитель. Скористайтеся цим і переконайтеся, що передаєте своїм дітям усі найцінніші уроки, яких навчило вас життя.
·         4. Ми всі недооцінюємо здатність дітей навчатись. Коли діти ще не можуть розмовляти, ми не знаємо, як вони вчаться й наскільки швидко вони це роблять. Ми не знаємо, що вони можуть зрозуміти. Але ж вони вчаться й це дуже цінний час, протягом якого вони вивчають свою рідну мову. І вже в цей час ми можемо почати їх учити читати!
·         5. Якщо ваша дитина буде зайнята багатьма різними видами діяльності та предметами, вона зможе зрозуміти, в якому з них вона найбільш зацікавлена. Тоді ви зможете зробити її інтерес пріоритетом, а інші види діяльності допоміжними. Дайте вашій дитині свободу та простір, щоби пізнати себе.
·         6. Діти ненавидять, коли їх тестують і перевіряють. Ніколи не піддавайте свою дитину таким процедурам, оскільки це може вбити радість і безтурботність її пізнання й навчання. Повірте, що яку б галузь знань ви не опановували разом з вашою дитиною, ваше навчання завжди успішне. Повірте, що ваша дитина вчиться. Ніколи не сумнівайтесь у цьому. Коли прийде час, дитина покаже вам, як багато вона дізналась.
·         7. Діти вчаться набагато швидше, ніж ми, дорослі. Якщо ми хочемо зберегти зацікавленість нашої дитини у предметі, то повинні орієнтуватись у ньому зі швидкістю дитини, а отже, дуже швидко.
·         8. Упевненість вашої дитини в собі та її почуття власної гідності надзвичайно важливі для успіху. Шукайте те, за що ви могли би похвалити її, уникайте критики. Щодня, коли дитина лягає спати, обговорюйте з нею події дня й перераховуйте всі її успіхи й досягнення за минулий день. Зробіть цю процедуру звичкою, і вона суттєво вплине на впевненість вашої дитини.
·         9. З раннього дитинства вчіть дитину ставити цілі. На початку року ви можете встановити цілі на рік, на початку місяця – на місяць, а на початку тижня – на весь тиждень. Навчіть дитину складати план своїх майбутніх дій, а також переглядати та змінювати його, коли це необхідно. У кінці року проаналізуйте й відзначте досягнення дитини за минулий рік. Простежте за тим, щоб ваша дитина зрозуміла, наскільки вона успішна.
·         10. Обов'язково переконайте дитину в тому, що припускатись помилок абсолютно нормально. Вдатися до спроб і зазнати невдачі – нормально. Невдачі й помилки – це відмінна можливість навчитися, сигнал про те, що можна спробувати те ж саме, але в інший спосіб. Дитина, яка це розуміє, не буде сумувати або здаватись. Дитина, яка засвоїть цей урок, буде зберігати здорову самооцінку та впевненість у собі, не дивлячись на невдачі.

Чим більше ви будете залучатись до навчання вашої дитини, тим сильнішим буде зв'язок між вами. У міру того як ви будете спостерігати за розвитком і становленням своєї дитини, за її успіхами й досягненнями, ваші спільні зусилля стануть найціннішим капіталом її життя й ваших спільних спогадів.

неділя, 12 лютого 2017 р.

Роль батька у формуванні дівчинки як ДІВЧИНКИ, чи майбутньої жінки, неймовірно важлива. Ще З. Фрейд казав, що дівчина на підсвідомому рівні шукає собі обранця, подібного батькові. Звичайно, це не просто фігура батька, а той образ тата, який вона винесла в своє доросле життя. Це перше і одне з головних призначень батька.

Тато є першим чоловіком, з яким стикається маленька дівчинка, і багато в чому саме від нього залежить, буде вона принцесою або простачкою, виросте вона щасливою і реалізованою жінкою або ж навпаки.

Уже в перші 5-7 років життя, через відносини з татом, в дитині закладаються її уявлення про себе і про чоловіків в цілому, яке вона реалізує в дорослому житті. Чи буде вона вважати себе привабливою і цікавою, яке відношення до себе з боку чоловіка вона сприйматиме як норму? Все це формується у відносинах дівчинки з її татом, з її «королем»!

Тут важливо сказати, що татові досить просто захоплюватися своєю донечкою, говорити їй компліменти, проводити з нею час, дарувати квіти. Ви ж хочете, щоб майбутній зять дарував вашій дочці квіти? То варто показати їй своїм власним прикладом, що саме це ставлення є нормою. Нескладно сказати, що у неї гарне плаття, коли вона старанно крутиться перед вами. Звичайно, важливо при цьому залишатися об'єктивним, і, якщо її нова зачіска вам не до смаку, то потрібно про це говорити, але так, щоб дитина зрозуміла, що це зачіска виявилася невдалою, а донька, звичайно ж, красуня. Безсумнівно, вдягатися і варити їсти, доньку навчить мама, але татові важливо надати всьому цьому сенс. Дитина повинна розуміти, що смачно готувати і доглядати за собою треба, бо це приносить вам і їй радість, задоволення, а не тому що інакше «заміж ніхто не візьме».

Ще однією важливою роллю тата, є роль «захисника». Дівчинка з найменших років життя повинна розуміти, що тато це та людина, на яку можна покластися. Звичайно, її проблеми і страхи здаються смішними, але вона обов'язково повинна знати, що тато прийде їй на допомогу і допоможе вирішити будь-яку ситуацію, адже для неї все це цілком серйозно. Розуміючи, що тато завжди поруч і готовий захистити, дівчинка росте впевненою і легко реалізується, адже відчуття захищеності в дитинстві дає внутрішній спокій і залишається на все життя.

Дівчинка ніколи не повинна боятися батька, тому, не варто фізично карати дочку. Батько повинен стати порадником і компаньйоном і, навіть висловлюючи своє невдоволення, важливо показати, що це ставлення до вчинку, а не до дочки.

Тато запросто може переконати дочку, що дівчатка можуть досягати успіху в будь-якій сфері. Особливо, якщо тато входить у світ дівчинки і вникає в її інтереси, а також, якщо впускає її в свої. Дівчинка зовсім не виросте «пацанятком», якщо тато візьме її на риболовлю, зате вона точно навчиться розділяти інтереси чоловіків. Адже дівчинку робить дівчинкою не те, чим вона захоплюється, а ставлення до неї і підкреслення її жіночих рис.

Звичайно, у формуванні дівчинки, важливі відносини між татом і мамою. Дуже значимо те, як мама сприймає батька. Навіть, якщо ваше спільне життя не склалося, постарайтеся залишити повагу один до одного, і, звичайно, дівчинка повинна розуміти, що до неї ваші негаразди не мають ніякого відношення. Вона, як і колись, татова улюблена дочка, ну і мамина звичайно.

В цілому, татові завжди важливо пам'ятати, що він, виховуючи дочку, формує собою образ чоловіка в її свідомості і сприйняття дівчинкою самої себе.

Щасливі дівчатка виростають щасливими і реалізованими жінками.
Так хочеться, щоб таких, ставало все більше!

пʼятниця, 10 лютого 2017 р.


Як дітям реагувати на знущання (булінг)

Діти цілком природно відчувають страх і засмучення, коли їх утискають інші діти. Але вони можуть перешкоджати булінгу, демонструючи впевненість і не приймаючи те, що відбувається з ними, близько до серця.
Діти не повинні ображати або битися з тими, хто з них знущається, оскільки це може призвести до більшої агресії й, можливо, до серйозних травм. Навчіть дитину звертатись по допомогу до дорослих або інших однолітків, якщо вона відчуває небезпеку.
Якщо дитина піддається тиску, залякуванню в Інтернеті чи за допомогою текстових повідомлень по телефону, вона не повинна відповідати на отримані загрози. Найкраще, якщо вона покаже отримане повідомлення дорослим і заблокує номер недоброзичливого відправника. Постарайтеся забезпечити безпеку дитини в Інтернеті й порадьте приймати повідомлення тільки від тих людей, яких вона добре знає.
Якщо утиск має місце в реальному світі, дайте дитині такі поради:
  • Якщо це безпечно, порозмовляй з дитиною, яка намагається тебе образити.Подивись їй в очі й рішуче, але спокійно скажи: «Дай мені спокій» або «Я тебе не боюсь».
  • Іди від дитини або групи дітей, які намагаються тебе образити. Діти, яких намагаються образити, не повинні втікати (навіть якщо їм дуже хочеться). Це може посилити відчуття влади у кривдників.
  • Розкажи дорослим про те, що сталося. Дитина повинна заздалегідь знати, до кого з учителів або шкільного персоналу вона може звернутись і розповісти про інцидент.
Діти, які бачать, як ображають іншу дитину, також повинні негайно звертатись по допомогу до дорослих.
Діти можуть бути стурбовані тим, що іншим дітям не сподобається, що вони шукають допомоги в дорослих, розповідаючи про свої неприємності. Але звернення по допомогу до дорослих – це єдиний спосіб вирішення проблеми. У деяких випадках дитина може попросити дорослих, щоб вони не розкривали її ім'я одноліткам.
Якщо дитину ображають
Утиск і знущання мають місце тоді, коли діти замкнуті й не звертаються по допомогу до інших людей. Переслідування може мати не тільки грубий, а й тонкий емоційний характер і дуже болісно сприйматися дитиною. Такий тип знущання називається емоційним або соціальним знущанням і призводить до вираженої соціальної ізоляції потерпілого. Даним видом булінгу важко керувати, адже він викликає не фізичний, а емоційний біль, походження якого дуже непросто пояснити дорослій людині.
Дівчата, які діймають іншу дівчинку, як правило, використовують саме цей вид знущання. Щодо хлопчиків, булінг, як правило, має як фізичний, так і емоційний характер одночасно. І хлопчики, й дівчатка можуть бути об'єктом емоційного знущання.
І хоча в цьому випадку немає простих рішень, такі стратегії можуть бути корисними.
  • Визнайте існування проблеми. Спроба ігнорувати образливу поведінку не примусить кривдника змінити своє ставлення до дитини. Допоможіть дитині визнати, що проблема існує і що ви допоможете їй подолати всі труднощі. Також допоможіть дитині зрозуміти, що вона в цьому не винна.
  • Використовуйте рольові ігри для того, щоби змоделювати правильну поведінку дитини. Практикуйте разом з нею конструктивну реакцію на образливі зауваження або дії до того часу, доки вони не будуть доведені до автоматизму й не стануть природними для дитини. Допоможіть їй придумати різні сценарії того, як вона могла б вчинити у випадку небезпеки. Придумуйте й моделюйте абсурдні або обурливі ситуації в ігровій формі, щоб не налякати, а навпаки, вселити впевненість у вашу дитину. Крім того, практикуйте використання гумору як способу бути асертивним. У деяких випадках ваша дитина могла би сказати щось на зразок: «Будь ласка, припини, ти занадто багато дивишся телевізор!» або просто: «Не треба!» й піти від потенційного кривдника. Такого роду творче мислення може допомогти вашій дитині зняти напругу та здобути деякий контроль над подібними ситуаціями.
  • Заохочуйте дитину розвивати інтереси в іншому мікросоціальному середовищі. Переконайте її зустрічатися із друзями, які розуміють і цінують її. Допоможіть дитині знайти себе там, де вона відчуває, що її приймають і чекають. Допоможіть дитині розібратися, що собою являє справжня дружба, поясніть їй, як слід вибирати друзів.
  • Порозмовляйте з керівництвом школи. Якщо знущання відбувається у певних соціальних ситуаціях або на певних шкільних заходах (наприклад, у роздягальні перед уроком фізкультури), іноді простіше звільнити дитину від них. Це не завжди найкращим чином відповідає інтересам дітей, тому через страх розчаруватись вони бояться прийняти таке рішення. Обов'язково спитайте в дитини, чи дійсно вона хоче продовжувати брати участь у подібних ситуаціях або заходах. Крім згаданих кроків ви можете попросити вчителів робити так, щоб ваша дитина якомога менше зіштовхувалась і проводила час із потенційними кривдниками.
  • Поясніть дитині, що треба уникати груп дітей, які ображають інших. Іноді дитина, яка уникала подібних груп, раптом може отримати «запрошення» увійти в одну з них. Розкажіть їй про непостійність таких «дружніх стосунків». Детально розкажіть про якості, якими повинні володіти справжні й вірні друзі.
  • Ваша дитина мусить знати, що ви завжди на її боці. Ви не можете сформувати ідеальну відповідь на цю проблему. Але ви можете допомогти дитині тим, що будете завжди готові вислухати її й намагатися зрозуміти її почуття, разом придумувати способи, як упоратися з булінгом.

четвер, 9 лютого 2017 р.

Що робити, якщо ваша дитина не любить школу

Якщо ваша дитина ненавидить школу, у цьому не варто звинувачувати ні її, ні її вчителя, оскільки таке негативне ставлення може бути доказом того, що мозок вашого сина або доньки функціонує належним чином. Адже здоровий мозок захищає свого власника від передбачуваних загроз.
Сучасна школа наповнена стресами й часто лякає своїми завищеними стандартами тестів. До того ж існує така величезна кількість інформації, яка вважається необхідним знанням для успішного складання іспитів, що багатьом дітям школа нагадує, швидше, загін для примусового годування фактами без достатнього часу або ресурсів, щоби зробити їх цікавими й актуальними.
Переобтяжений розклад
Якщо у школі відсутні цікаві групові та творчі заняття, уроки, на яких можна було б долучитись до мистецтва або проявити себе, свою індивідуальність, а іноді навіть відсутні повноцінні перерви, то чому дитина повинна хотіти ходити в неї? Багато шкільних занять, що приносять задоволення, принесені в жертву предметам, які оцінюються на тестах (математиці та мові). До того ж школи зобов'язують дотримуватися жорсткого навчального плану. Тому навіть найкращі педагоги мають менше можливостей використовувати свої навички, щоби передати радісний, незабутній досвід пізнання, який так необхідний дітям. І як покарання для всіх – багато дітей кидають школу.
При проведенні опитування про причини, за якими діти кидають школу, переважна більшість із них скаржились на нудьгу. На питання, що вони мають на увазі під словом «нудьга», діти дали дві основні відповіді: «Навчальний матеріал не цікавий» і «Поданий матеріал для мене абсолютно даремний».
З точки зору неврологів і досвідчених педагогів, порожні, байдужі обличчя, удавання й абстрагування дітей від навчального процесу – не їхня вина та не їхній вибір. Мозок еволюціонував як орган, щоб сприяти виживанню людини. Його першочерговим завданням є уникнення небезпек. Наша увага безпосередньо пов'язана зі здатністю попереджати мозок про сигнали потенційної небезпеки. Коли мозок перебуває у стресовому стані, увага автоматично шукає потенційну загрозу, яка може бути причиною емоційного розладу, ігноруючи при цьому іншу сенсорну інформацію, наприклад, матеріал уроків.
Стрес посилюється від нудьги й розчарування в людей і тварин. Тварини, яких приборкують або недостатньо стимулюють, реагують агресивною, руйнівною поведінкою і можуть навіть калічити самих себе. Стрес примушує їхній мозок звертати увагу тільки на уявну або реальну загрозу. У такому стані поведінка вже не підпорядковується вищим структурам мозку.
Подібні реакції відбуваються й у мозку людини. Якщо діти перебувають у стані стресу, викликаного нудними уроками, які мають мало особистої значущості, або розчаровані нездатністю засвоювати перевантажену навчальну програму, їхній мозок робить те, що він запрограмований робити. Обробка інформації переходить з вищих структур мозку (від префронтальної кори) у більш примітивні. У цій ситуації в людей, як і у тварин, мимовільні поведінкові реакції суворо обмежені трьома видами: бий, біжи або замри.
Спостерігаючи за тим, як учителі безрадісно запихають в голови дітей факти, тому що перед ними поставлена нерозв'язна задача – примусити юний мозок зазубрювати матеріал тестів, серце болить як за учнів, так і за їхніх викладачів. Учителям необхідно вибудовувати навчальний процес відповідно до результатів неврологічних досліджень вивчення стресів, уваги, поведінки та пам'яті, адже неврологія може запропонувати стратегії, що сприяють радісному навчанню.
Батьки повинні оберігати мозок дитини
Ваше завдання як батьків зробити так, щоб діти отримували від навчання радість. Ви можете поміняти їхнє ставлення до школи й навіть змінити рефлекторні реакції їхнього мозку. Стратегія полягає в тому, що треба будувати «мости» від інформації до інформації. Як їх будувати?
Ви можете забезпечити позитивне ставлення, якщо зв'яжете навчання дітей у школі з їхніми інтересами й допоможете їм знайти особисту значущість навчального матеріалу, щоб знизити рівень стресу й відкрити нейронні шляху до вищої, інтелектуальної області мозку, де відбувається справжнє навчання й зароджується творче мислення.
Удома з дітьми ви можете використовувати стратегії, здатні змінити негативне ставлення до школи, і сприяти розвитку способу мислення ваших дітей, необхідного для відновлення й підтримки позитивного ставлення до себе та школи. З таким світоглядом і зміною негативу їхній мозок буде більш сприйнятливим до зосередження уваги й запам'ятовування інформації під час шкільних занять і виконання домашніх завдань.
Успіх, який супроводжує ваших дітей у результаті докладених зусиль, буде сприяти утворенню нових нейронних шляхів, за допомогою яких вони будуть реагувати на навчання більш ефективно та зберігати отриману інформацію в довгостроковій пам'яті. Вони зможуть успішно відновлювати в пам'яті інформацію не тільки для виконання тестів, але й для подолання всіх труднощів і використання можливостей, які очікують їх у XXI столітті.
Таким чином, ключ до цього процесу й полягає в тому, щоби побудувати «міст» між досліджуваним у школі матеріалом, дитячими інтересами й минулим позитивним досвідом, щоб вони самі хотіли вивчати те, що їм треба вчити.
Погляд усередину мозку
Нейровізуалізаційні дослідження показують, які метаболічні та структурні зміни відбуваються в головному мозку, коли нова інформація зберігається в зоні, що відповідає за пам'ять. Ми знаємо з цих досліджень, що активність сховища пам'яті підвищується, коли нова інформація пов'язана з початковим знанням, особистим інтересом і позитивними емоційними переживаннями.
Багаторазове зв'язування родинних спогадів з новим навчальним матеріалом – свого роду «мозковий клей». Нова інформація встановлює все більше зв'язків (дендритів, синапсів) щоразу, коли нове й початкове враження спільно використовуються для нової мети.
Як приклад можна привести активацію спогадів про сімейні походи та встановлення зв'язку між цими спогадами й новим знанням про перших поселенців, які подорожували по всій країні у критих возах. Коли ви допомагаєте своїм дітям зв'язати нове знання про поселенців із цим довготривалим спогадом про сімейні походи, шкільні заняття допомагають виробити більшу кількість дендритів, які доносять цю інформацію до нейронів, що зберігають спогади. Коли ваші діти захочуть пригадати знання з історії для проходження тесту, спогади про сімейні походи сприятимуть вилученню відповідної інформації, необхідної їм для відповідей на запитання тесту.
Мозок відстежує будь-які зусилля – корисні й марні
Коли діти вважають, що зусилля виправдає себе, це допомагає їм знаходити мотивацію для його прикладання. Мозок еволюціонував для виживання. Виживання відбувається тоді, коли мозок оцінює ймовірність того, чи будуть зусилля виправданими. Мозок запам'ятовує результати щоразу, коли оцінює ситуацію (складне запитання тесту, протистояння з однокласником, вибір між навчанням і грою, рішення уважно слухати пояснення вчителя, пройти відбір у спортивну команду) і пророкує, чи виправдане буде конкретне зусилля, чи ні.
У головному мозку є спеціальна структура, єдина робота якої полягає в тому, щоб додавати задоволення, викликати викид дофаміну у префронтальній корі (місці, де минулі спогади активуються для прогнозування), коли прогноз (вибір, відповідь, соціальна реакція, рішення про програму фізичних зусиль, рішення про те, що виконання домашнього завдання – це кращий вибір, ніж гра) виявляється точним.
Ця накопичена інформація про зроблені прогнози й отримані результати використовується мозком тварин і людей для оцінки нових подібних ситуацій, що вимагають докладання зусиль. Наприклад, уявімо, що лисиця спробувала наздогнати зайця вгору по крутому схилу, докладаючи зусилля й витрачаючи цінні запаси енергії на гонитву, але в результаті вона зазнала невдачі. Тепер лисиця збереже пам'ять про це. В її мозку виникне осередок пам'яті, який буде містити інформацію про те, що докладене зусилля не принесло очікуваного результату. Ще кілька таких невдалих спроб, і мозок лисиці вибудує все більш і більш точний ланцюжок спогадів для кращого виживання. І тепер вона буде використовувати його, щоб вирішити, чи потрібно докладати зусиль, ґрунтуючись на попередньому досвіді, пов'язаному з крутизною пагорба й відстанню до здобичі, чи ні. Тепер лисиця не буде докладати зусиль, якщо пам'ять підказує їй, що гонитва за зайцем угору по крутому схилу навряд чи буде успішною.
Коли мозок дитини розвиває негативне ставлення до школи, це, як правило, є результатом певних висновків, зроблених нею на підставі колишніх зусиль. Ґрунтуючись на минулій історії невдалих спроб – наприклад, зберігати увагу на уроці, уважно виконувати домашнє завдання, проявляти наполегливість при виконанні складної класної роботи, які не привели до успіху, мозок дитини вчиться автоматично опиратись докладанню розумових зусиль при наступних аналогічних заняттях.
Досить інтелектуальні діти можуть зазнавати труднощів із механічним запам'ятовуванням. Проте, оскільки таке запам'ятовування потрібне у школі і, отже, сприймається учнями як цінна навичка, вони набувають переконання, що їхня нездатність зосереджувати увагу в класі або отримувати високі оцінки за визубрений матеріал означає, що вони нерозумні й не можуть досягти успіху. Таке мислення не тільки хибне, але якщо ваша дитина його приймає, це означає, що її організму буде важче формувати позитивні, націлені на результат, нейронні шляхи.
Готуйте пам'ять вашої дитини до отримання знань
Залучайте розумову діяльність дітей до тем, що вивчаються у школі, розглядаючи фотографії або відео сімейних поїздок, предмети, що належать дітям, із країн, які вони вивчають, чи читаючи улюблені оповідання, пов'язані з темами в галузі науки, історії та математики. Допитливість, активована нагадуваннями про минулий досвід і поточні інтереси, є сполучним «мостом» між інформацією, яку діти повинні отримати у школі, та їхнім мозком. Крім того, у дітей з'являються інтерес і позитивний настрій, вони хочуть учити те, що їм треба вчити!
Ставте дітям запитання, які допоможуть їм особисто для себе пов'язувати історію, минулий досвід, майно або інтереси з поточними або майбутніми темами навчання. Це збудить їхній інтерес і залучить важливі структури пам'яті. Стимулюйте допитливість ваших дітей, щоб вони хотіли знаходити відповіді й вирішувати завдання. Мозок зберігає концентрацію уваги, коли діти особисто зацікавлені у відповіді на запитання.
Стимулюйте допитливість дітей, пов'язану зі шкільними темами, а потім працюйте разом з ними і вчіть їх знаходити відповіді на цікаві для них запитання. Тим самим ви допоможете розвинути навички критичного мислення та інші виконавчі функції лобової частки мозку, які активізуються в той момент, коли діти аналізують інформацію (зі своїх спогадів, книг, Інтернету й від вас), щоб відповідати на питання. У міру того як діти вчаться зосереджувати увагу й оцінювати, яка інформація істотна для відповідей на запитання, а яка ні, у них розвиваються вищі навички мислення, такі як аналіз, організація й визначення пріоритетів.
Завдяки тому що ви збудуєте зв'язок між шкільними темами та інтересами дітей, пробуджуючи їхню допитливість, їхній мозок отримає різкий старт для розвитку навичок обробки інформації, які слугують досягненню успіху при вирішенні академічних, соціальних та емоційних завдань і можливостей
протягом усього їхнього життя. Коли діти мотивовані допитливістю й цікавістю, щоби ставити запитання, а потім шукати відповіді на них, у них розвиваються навички прогнозування, дедукції, незалежного мислення, аналізу та здатності відрізняти факти від думок (поглядів), робити висновки й відстоювати власну думку чи етичні переконання. Це, швидше, побічні вигоди від пробудження інтересу дитини до шкільних тем і від зменшення негативного ставлення до школи.
Готуйтеся стати мозковим тренером дитини
Можливо, вам треба заздалегідь розпитати вчителя вашої дитини про навчальний план, хоча, швидше за все, він буде суворо дотримуватись послідовності викладу матеріалу в підручнику. І оскільки ви знаєте, який матеріал буде вивчатись у наступній темі, ви можете знайти способи, щоби почати активно його обговорювати вдома, в машині або в черзі в продуктовому магазині.
Вам може знадобитися зручний блокнот зі списком відкритих запитань, які можуть стати чудовою сполучною ланкою інтересів дитини зі шкільними темами. Це можуть бути підказки про те, як зв'язати ваш спільний досвід з досліджуваним матеріалом. Наприклад, якщо ваша дитина захоплюється спортом, у вашому списку може бути таке запитання: «Якби ти був тренером команди з _______, то як би ти використовував _______, щоб допомогти своїй команді виграти?». У перше вікно дитина повинна вписати улюблений вид спорту або назву улюбленої команди. Друге вікно призначене для спорідненої теми навчання у школі (сила тяжіння, середнє арифметичне, множення, словниковий запас слів, винаходи або риси характеру, притаманні персонажам творів шкільної літератури).
Також і дискусії, які ви будете проводити, щоб зацікавити дітей шкільним матеріалом, будуть служити в якості міцного цементу для спогадів, звичайно, якщо ви активно й уважно слухаєте, коли діти висловлюють свої думки або ставлять запитання. Ви повинні приділяти таким бесідам безроздільну увагу. Для підтримування мотивації дітей їх треба запевнити, що вам дійсно цікаві їхні думки.
Негатив перетворюється на мотивацію
Ви можете допомогти дітям розвинути такі життєво важливі навички, як добра пам'ять, увага, організація й постановка цілей. Використовуючи свої знання про інтереси ваших дітей, їхні минулі приємні переживання й сильні сторони при навчанні, щоб розвинути їхній інтерес до шкільних предметів, ви допоможете їм поліпшити ставлення до навчання, мотивацію, наполегливість, і, в результаті, у них зросте впевненість у тому, що їхні зусилля не будуть марними.
Ваша участь допоможе дітям знайти сенс того, що навчання відповідає сучасним життєвим труднощам. Ви зможете надати їм допомогу при розвитку в них нейронних структур мозку, які допоможуть вашим дітям учитися протягом усього життя й застосовувати свої знання в реальних життєвих ситуаціях.
Результати виправдають ваше планування й підготовку. Якщо ви будете використовувати знання, які дає сучасна неврологія, щоби повернути дітям радість від процесу навчання, дитячі посмішки обов'язково прийдуть на зміну ниттю й незадоволенню.

пʼятниця, 3 лютого 2017 р.

Індивідуальні форми роботи із самоосвіти батьків

Анкета для батьків (допоможе виявити виховні можливості батьків)
1.         Прізвище, ім’я, по батькові батьків.
2.         Освіта: вища, середня, початкова (потрібне підкреслити).
3.         Вік.
4.         Хто в сім’ї безпосередньо займається вихованням дитини (мати, батько, бабуся, дідусь, тітка, дядько, брат, сестра, сусіди) (потрібне підкреслити або написати)?
5.         Що заважає вам займатися вихованням сина, дочки (немає часу, не вистачає освіти, педагогічних знань; вважаєте, що повинна виховувати школа) (потрібне підкреслити)?
6.         Де ви найчастіше буваєте зі своєю дитиною: у музеї, театрі, кінотеатрі, філармонії, на природі, нікуди не ходите (потрібне підкреслити)?
7.         Чи знайомі ви з товаришами своєї дитини по школі, вдома, з керівниками гуртка (потрібне підкреслити)?
8.         Назвіть якості характеру своєї дитини, які ви вважаєте: 
1.         позитивними; 
2.         негативними.
9.         Які методи виховання, на ваш погляд, найбільш ефективні (виховання на основі довіри, вимогливості, поваги, суворої дисципліни) (потрібне підкреслити)?
10.      Про що найчастіше ви розмовляєте з дітьми?
11.      Чи досить добре, на вашу думку, ви знаєте свою дитину?
12.      Як і з ким проводить вона свій вільний час?
13.      Яку професію ви рекомендуєте обрати вашій дитині? Як їй допомагаєте готуватися до обраної професії?

http://osnova.com.ua/UserFiles/Image/%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B0.jpg

Тест «Виховання дітей»
1. Ваша дитина пустотлива, бешкетна, турбот з нею вистачає, чого тільки не трапляється: то повернеться додому в розідраних штанях, то із синцем:
а) ви розпитуєте, що трапилося, зашиваєте штани, прикладаєте компрес — 3;
б) надаєте допомогу дитині, але дорікаєте, говорите, що одного чудового дня її витівки можуть їй дорого обійтися — 0;
в) взагалі не звертаєте на неї уваги, нехай все зробить сама — 5.

2. У дитини є друзі, але вони неслухняні, погано виховані:
а) ви розмовляєте з їхніми батьками — 2;
б) кличете дітей додому, намагаєтеся вплинути на них — 5;
в) пояснюєте своїй дитині, в чому полягають недоліки ї ї друзів, що вони для неї є дуже поганим прикладом — 0.

3. Дитина любить грати, але не вміє програвати:
а) ви нічого не робите, нехай дитина сама навчиться програвати — 0;
б) відмовляєтеся грати з нею доти, поки вона не перестане так болісно сприймати поразку — 3;
в) навмисно створюєте таку ситуацію, за якої вона навчилася б програвати — 5.

4. Ваша дитина могла б гратися всі 24 години на добу. Вечорами вона взагалі не хоче йти спати:
а) ви пояснюєте, наскільки важливий сон — 5;
б) дозволяєте, щоб вона лягала, коли захоче, але вранці змушуєте її прокидатися вчасно — 3;
в) укладаєте її в ліжко в певний час і залишаєте її одну — 0.

5. Дитячої телепередачі їй вже недостатньо, вона може дивитися телевізор цілий день:
а) після дитячої програми вона лягає спати, а ви вмикаєте телевізор після того, як вона заснула — 0;
б) говорите з нею про те, що їй можна дивитися, а що ні, так, щоб вона зрозуміла — 2;
в) вибираєте для неї деякі передачі — 3;
г) визначаєте, скільки часу вона може дивитися телевізор, але вона сама може вирішити, коли й що дивитися — 5.

6. Дитина ваша досить зухвала, за словом у кишеню не полізе:
а) пояснюєте, що таке поводження непристойне, що люди її за це засудять — 5;
б) забороняєте їй грубити і суворо караєте за непослух — 0;
в) щодня, коли вона поводиться непристойно, заохочуєте її — 3.

7. Вашій дитині ще мало літ, а вона вже цікавиться дівчатками (хлопчиками):
а) залишаєте все, як є — 3;
б) намагаєтеся припинити дитячу закоханість, якщо вона з’являється — 0;
в) по‑діловому пояснюєте, що таке «любов» і якими повинні бути відносини між чоловіком і жінкою — 5.

8. І нші діти переслідують вашу дитину: б’ють її, насміхаються з неї:
а) вчите її давати здачі — 5;
б) розмовляєте з батьками цих дітей — 3;
в) робите так, щоб ваша дитина уникала контактів з такими дітьми — 0.

9. Ви створюєте своєму старшому синові (дочці) всі необхідні умови.
Але він (вона) нічого не цінує, кривдить молодшого брата (сестру):
а) ви закликаєте до розсудливості, але звичайно в присутності молодших — 5;
б) приділяєте їй більше уваги, незалежно від того, що вона старша — 3;
в) взагалі не втручаєтеся — 1.

10. Я кщо ваша дитина грубить, вона не здатна співпереживати, нападає на інших дітей:
а) ви вважаєте: як вона ставиться до інших, так і ви до неї, щоб вона на своєму досвіді змогла оцінити власне поводження — 0;
б) прагнете надати їй більше уваги, ніж дотепер — 5;
в) забороняєте їй дивитися фільми, де показують насильство та вбивства — 2.

Підбиття підсумків
0–18 балів. Ви вчите свою дитину життя, яке ви жили і живете самі, за своєю подобою, начебто вона не належить іншому поколінню. Ви вважаєте, що слухняність і повага до старших — кращі якості, забуваючи, що в третьому тисячолітті вирішальними якостями будуть упевненість у собі, самостійність, творчі здібності. Вашій дитині будуть потрібні ці якості, але ви не розвиваєте їх у ній, не бачите, що життя йде вперед і змінюється.

19–35 балів. Ви ще недостатньо замислюєтеся над оточенням, у якому житиме ваша дитина. Однак треба віддати вам належне — ви прагнете бути сучасним, не використовуєте стереотипні методи у вихованні, вважаєте, що, найкраще, якщо дитина сама навчиться вирішувати багато проблем.
Ви надаєте їй достатню свободу, не прагнете, щоб вона сліпо додержувався авторитетів дорослих. І все‑таки підготовка вашої дитини до самостійного життя недостатня, ви занадто слабко розвиваєте в ній самостійність мислення, впевненість у собі. Хоча ви й не хочете, щоб ваша дитина сліпо вас слухалася, не виключено, що вона зможе в достатній мірі виробити власні погляди.

36–50 балів. Ви вірите, що ваша дитина стане жити у світі, в якому панують доброта, справедливість, цінується ініціатива, а егоїзм суворо засуджується і карається. У світі, де поважають розум, незалежне мислення, відвертість, власна думка.

http://osnova.com.ua/UserFiles/Image/2288.jpg

Тест-опитувальник «Стиль виховання»
1. Структура сім’ї:
а) повна;
б) неповна.

2. Наявність дітей:
а) одна;
б) дві;
в) більше двох.

3. Батько:
а) вік;
б) освіта вища;
в) освіта середня;
г) освіта середня спеціальна;
д) освіта середня технічна;
е) освіта неповна середня;
ж) працює;
з) не працює.

4. Мати:
а) вік;
б) освіта вища;
в) освіта середня;
г) освіта середня спеціальна;
д) освіта середня технічна;
е) освіта неповна середня;
ж) працює;
з) не працює.

5. Матеріальне благополуччя сім’ї:
а) задовільне;
б) незадовільне.
6. Психологічний клімат у сім’ї:
а) у сім’ї часто трапляються конфлікти між батьками;
б) у сім’ї практично немає конфліктних ситуацій;
в) дитина часто буває присутньою при сварках;
г) дитина іноді буває присутньою при сварках;
д) дитина ніколи не буває присутньою при сварках.

7. Психічний стан дитини:
а) дитина часто грубить батькам;
б) дитина боїться темряви;
в) дитина часто сумує без причини;
г) дитина часто буває замкнутою;
д) дитина постійно звертає на себе увагу поганим поводженням або поганими оцінками;
е) дитина надмірно активна, рухлива.

8. Чи цікавитеся ви життям дитини?
а) Так, я завжди цікавлюся;
б) я завжди контролюю кожен її крок;
в) це її життя, нехай сама вирішує.

9. Сімейні традиції:
а) ми завжди відзначаємо сімейні свята;
б) ми рідко відзначаємо сімейні свята;
в) ми ніколи не відзначаємо сімейні свята.

10. Чи проводите ви виховні бесіди?
а) Регулярно;
б) по мірі виникнення проблем;
в) ніколи.

11. Вплив батьків на формування особистості:
а) часто говорите дитині, що вона найгарніша і найрозумніша;
б) вона погана, «гірша, ніж сусідські діти»;
в) вона сама знає, яка вона.

12. Вплив телебачення:
а) дивиться все, що хоче;
б) дивиться тільки дитячі канали.

13. Чи цікавитеся ви особистим життям дитини?
а) Я знаю всіх її друзів;
б) я самостійно вибираю їй друзів;
в) я не цікавлюся, з ким вона товаришує.

14. Відношення батьків до виховання дітей:
а) «давай поміркуємо, порадимося, разом вирішимо»;
б) «я тебе змушу, ти в мене все‑таки станеш такою, як мені потрібно»;
в) «це все тобі, а ми з батьком як-небудь» (згодні, не згодні);
г) що вимагати зараз, коли виросте, тоді;
д) одягнений, взутий, нагодований, вдома ніяких домашніх обов’язків не має, що попросить — одразу купимо;
е) я рідко цікавлюся справами дитини, у мене досить своїх проблем, і взагалі у кожного свої проблеми.

Тест «Глава сім’ї»
На запропоновані нижче запитання відповідають матері.
Інструкція. На запропоновані нижче 24 запитання дайте відповідь «згодна» (2 бали), «не зовсім» (1 бал), «не згодна» (0 балів). Свої бали внесіть у бланк відповідей.

Бланк
http://osnova.com.ua/UserFiles/Image/%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BA.jpg


Питання
Чи згодні ви із твердженням, що:
1.         чоловік краще справляється з дорослими дітьми, ніж з маленькими;
2.         після розлучення діти повинні залишатися з матір’ю;
3.         гарний чоловік звичайно і гарний батько;
4.         чоловіки не повинні відкрито проявляти свої почуття, як жінки;
5.         при вихованні дітей думка батька є вирішальною;
6.         після народження дитини дружина приділяє чоловікові менше уваги;
7.         краще жити без батька, ніж терпіти поганого;
8.         якщо дружина робить усе краще чоловіка, нехай вона і виховує дітей;
9.         якщо дитина не може із чимось упоратися, вона повинна завжди звертатися до матері;
10.      чим сильніша любов до дитини, тим легше її виховувати;
11.      батько повинен втручатися у виховання дитини тільки тоді, коли його про це просить дружина;
12.      після розлучення батьків маленька дитина, що залишилася з матір’ю, взагалі не помічає відсутності батька;
13.      матері звичайно занадто розпещують своїх дітей;
14.      батькам корисно проводити відпустку разом із сім’єю;
15.      хлопчик ще з раннього віку повинен виховуватися інакше, ніж дівчинка;
16.      деякі діти бажають проводити свій час із батьком, а не з матір’ю;
17.      для дружини дитина важливіша, ніж чоловік;
18.      у всіх питаннях виховання чоловік може успішно замінити дружину;
19.      дитина повинна більше поважати батька, ніж матір;
20.      дружина завжди втручається, коли чоловік починає займатися з дітьми;
21.      за бажання чоловік може впоратися з немовлям не гірше дружини;
22.      батько більш важливий для сина, ніж для дочки;
23.      дружина не сприймає чоловіка як серйозного вихователя;
24.      коли в сім’ї є бабуся, виховувати дитину набагато легше.

Обробка отриманих результатів
Додати отриману суму по кожному із трьох горизонтальних рядів у бланку відповідей. Знайти найбільше число.

Найбільше перше число свідчить про те, що чоловік є главою сім’ї, що повністю представляє інтереси дружини у спілкуванні з «зовнішнім світом». Його можна вважати «останньою інстанцією» і при рішенні питань виховання дітей. Часом він до певного ступеня суворий; велике значення надає дисципліні, вимагає від дітей виконання своїх обов’язків. Приділяє з кожним роком більше уваги вихованню дітей, особливо синів. Але загалом між ним і дітьми немає задушевних відносин. Діти ставляться до батька стримано, почуваючи, що він не знає досить добре їхні потреби та бажання.

Друге найбільше число свідчить, що чоловік головним чином стурбований сімейним благополуччям. Він надає повну свободу дружині в питаннях виховання дітей. Вважає, що він однаково не може замінити дружину в цій справі, тим більше що він постійно завантажений роботою. Але навіть у вільний час він не дуже бажає займатися з дітьми. І не дивно, що через деякий час і діти починають ставитися до нього відчужено. У цьому випадку дружина може вдатися до маленької хитрості — час від часу їхати на кілька днів до рідних і залишати дітей під доглядом чоловіка. Тоді він зрозуміє, що дружина довіряє і як батькові.

Третє найбільше число показує, що для такого батька спілкування, турбота про дітей — речі нормальні та природні. Хоча в нього й немає для цього стільки вільного часу, скільки хотілося б, вечори він звичайно проводить із дітьми. Він любить дітей, не соромиться їм це показати, уміє не тільки гратися з дорослішими дітьми, але й няньчити, і доглядати маленьких. Діти його обожнюють. Своїми таємними бажаннями вони від усього серця діляться і з ним, і з матір’ю.

http://osnova.com.ua/UserFiles/Image/O5IMTD0.jpg

Тест «Чи вмієте ви виховувати дітей»
1. Чи є у вашої дитини дитяча кімната?
а) так — 5;
б) ні — 1.

2. Чи приділяєте ви увагу дитині щодня?
а) так — 5;
б) ні — 1.

3. Чи терплячі ви, коли вона вередує, погано їсть?
а) завжди — 5;
б) іноді — 3;
в) ніколи — 1.

4. Чи вмієте ви вибачати своїй дитині витівки?
а) так — 5;
б) іноді — 3;
в) ні — 1.

5. Чи вдаєтесь ви до тілесних покарань?
а) так, часто — 1;
б) іноді — 3;
в) принципово ні — 1.

6. Хотіли б ви, щоб ваша дитина усім з вами ділилася?
а) так — 1;
б) іноді — 3;
в) ні — 1.

7. Ваша дитина слухняна?
а) завжди — 5;
б) іноді — 3;
в) ні — 1.

8. Якщо ви щось забороняєте своїй дитині, то пояснюєте причину заборони?
а) так, завжди — 5;
б) іноді — 3;
в) ні — 1.

9. Чи вимагаєте ви від своєї дитини виконання всіх обов’язків, які, як ви вважаєте, вона має виконувати?
а) завжди — 5;
б) іноді — 3;
в) ні — 1.

10. Чи стежите ви за педагогічною літературою?
а) так — 5;
б) іноді — 3;
в) ні — 1.

Обробка результатів
10–23 бали. Швидше за все, ви неправильно виховуєте своїх дітей. І чим менше ви набрали балів, тим більшою мірою це проявляється. Якщо найближчим часом докорінно не зміните методи свого виховання, цілком може трапитися, що ваша дитина вас постійно засмучуватиме або замкнеться.

24–37 балів. Ваші погляди на виховання в основному правильні, проте вам, імовірно, необхідно постійно піклуватися про дитину. У противному випадку у вас, зрештою, виникнуть проблеми у відносинах з вашими дітьми.

38–50 балів. Ви заслуговуєте великої поваги, визнання того, що ви — здібний вихователь. У вас досить терпіння, завзятості, уваги до дитини,