Як працювати з учнями після вихідних

Примусити себе почати активно працювати після вихідних – непросте завдання навіть для дорослих, не говорячи вже про дітей. Будь-який вчитель з власного досвіду знає, що привести дітей до «тями», особливо на перших уроках по понеділках, тобто налаштувати їх на робочий лад, може бути досить складним завданням, тому що діти, зазвичай, хочуть поговорити про те, де вони були, і що вони робили під час віхідних.

Що привертає увагу мозку?

Будь-яке навчання починається з інформації, яку людина сприймає за допомогою п'яти органів чуття: зору, слуху, дотику, смаку та нюху. У людини також є й мільйони чутливих нервових закінчень на поверхні шкіри, у м'язах і навіть внутрішніх органах, але наш мозок здатний одночасно обробляти всього трохи більше 1% інформації, що примушує його вибудовувати зовнішню інформацію, в залежності від її пріоритетності.

Ученим, які займалися проблемами головного мозку, удалося за допомогою візуалізації процесів його життєдіяльності побачити, що зі всього об'єму сенсорної інформації, що поступає в мозок, пріоритетною є та, яка допомагає ссавцям вижити. І це, як правило, інформація несподівана, а не добре знайома, тому що наша увага є певним фільтром, який спочатку приймає для обробки новизну й конкретні зміни в навколишньому світі.

Запропонуйте учням у класі поділитися своїми історіями

У дітей після вихідних, особливо тривалих, кількість нової сенсорної інформації, конкуруючої за доступ до мозку, значно вище, ніж у звичайні дні. Учні якийсь час не бачили один одного та з купою новин повертаються у школу, що підігрівається інтересом швидше довідатися про те, що однокласники робили під час вихідних або свят.

Отже в перший день повернення у школу негайно занурювати учнів у рутину повсякденних уроків навряд чи доцільно. Це все одно ніяк не приверне увагу ваших дітей, а частіше за все може супроводжуватися неуважністю та поганою поведінкою. Адже, якщо ви чудово знаєте, що мозок дитини просто запрограмований бути таким, що зацікавлений у новій інформації, разом із бажанням ділитися новими враженнями, то чи не простіше використовувати ці дитячі якості для просування певних виховних завдань?

Можливо, варто спробувати знайти 5‑7 хвилин часу на початку уроку та дозволити своїм учням поділитися враженнями про проведені вихідні, тим більше після свят або канікул? Дайте їм можливість зібратись у групи та підготувати коротке веселе повідомлення для всіх, а після цього запропонуєте дітям самим визначити, чия розповідь була найцікавішою.

Цікавість допомагає привернути увагу

Після того, як ваші учні отримали можливість задовольнити свою цікавість разом з однокласниками, можна перенаправити їхню увагу на роботу в класі, починаючи з так званого «сенсорного введення», що необхідне для того, щоби подолати фільтр, про який ішлося раніше.

Дуже важливо, щоб учні почали активно засвоювати навчальну інформацію. Для цього, очевидно, слід використовувати певні методики та прийоми. Подумайте, що та як ви скажете дітям, використовуючи й інші канали сприйняття, окрім слухових, наприклад, зорові, коли демонструватимете яскраву візуальну картинку.

Нейровізуальні дослідження переконливо довели, що саме новизна або якісні зміни здатні активно привертати увагу людини. Пріоритет при цьому віддається руху, цікавим об'єктам, фотографіям, відео, тобто тому, що знаходиться в динаміці або стає несподіванкою. То чому би вчителю не зробити що-небудь незвичайне? Можливо, варто включити музику, коли діти входять у клас, показати на моніторі динамічний відеокліп, привабливу картину або відтворити цікавий оптичний ефект?

А ось зовсім маленькі, але досить ефективні підказки.
Як і що говорити. Перервана на півслові розповідь вчителя викликає зацікавлення учнів, тому певна пауза в монолозі, перше ніж сказати щось важливе, загострює увагу та підштовхує інтерес дитини, якій стає цікаво те, що ви скажете або зробите далі.

Змініть класний інтер'єр. Наприклад, помістіть у класній кімнаті фотографії випускників минулих років, запаліть пару свічок, використовуйте аромалампу, повісьте новий захоплюючий плакат до вивчення нової навчальної теми, щоби він як би «випадково» привернув увагу. Та хіба мало чого можна нафантазувати, якщо ваше першочергове завдання на сьогодні – привернути увагу дітей!

Рухайтеся. Оскільки рух має величезний пріоритет у порівнянні з іншими подразниками, активно використовуйте його для досягнення своєї мети на уроці. Наприклад, ви можете переміщатися несподіваним для учнів чином, роблячи те, що ви звичайно робите, ‑ роздавати зошити, листочки із завданнями або розміщувати інформацію на дошці у зворотному напрямі.

Методи «повороту» свідомості використовуються, щоби перевести очікуване в несподіване. Вітайте своїх учнів на вході у клас за допомогою карток, де написані загадки або слова-шифри. Наприклад, запропонуйте вашим учням відшукати свої нові місця, орієнтуючися схематичною картою або знаходячи відповідь на запропоноване завдання.

Хороші вчителі повинні бути завжди дуже чутливими до настрою та потреб своїх учнів, проявляючи відчуття емпатії.

Учитель, навіть знаючи про неврологію дитини зовсім небагато, повинен допомогти дітям у важкий час, просто, будучи більш уважним. Варто осмислити вираз «Розум у стані натягнення ніколи не зможе повернутися до свого первинного розміру», а вчитель якраз покликаний підтримувати розум учня у стані «натягнення». Використовуйте стратегії, спрямовані на привернення, перше за все, уваги учнів, стимулюйте їх природну цікавість, продумуйте, як ви цю увагу зможете ефективно підтримувати. І тоді навчальна інформація перейде у знання учнів.