Значение эмоционального интеллекта ребенка

В списке воспитательных целей неизменны следующие пункты: вырастить гармоничного, успешного ребенка, который сможет полностью раскрыть свой потенциал и стать счастливым взрослым человеком. Да, но как этого достичь? Какой опыт мы можем дать ребенку сейчас, чтобы помочь ему подготовиться к миру, который с каждым годом становится все сложнее и сложнее?

Последние исследования показывают, что наиболее точные предикторы будущего успеха –  это не только когнитивные факторы обучения, но и социальный и эмоциональный инструментарий, используемый при приобретении знаний, начиная с дошкольного образования и заканчивая старшими классами. Другими словами, важен не только IQ, но и EQ – коэффициент эмоционального развития ребенка.

Что же такое эмоциональный интеллект?

Эмоциональный интеллект (ЭИ) можно описать, как нашу способность определять, понимать, использовать и управлять собственными эмоциями социально приемлемым образом, позволяющим эффективно общаться, решать проблемы, снижать уровень стресса и проявлять эмпатию по отношению к другим людям. ЭИ дает нам инструменты для взаимодействия в обществе позитивным и эмоционально здоровым образом.

Эмоциональный интеллект можно рассматривать как комбинацию четырех основных составляющих:

• Самосознание – способность идентифицировать собственные эмоции и понимать, как они влияют на мышление и поведение. Например, если вы ходите по магазинам, и ребенок видит игрушку, которую очень хочет, но вы говорите ему, что он может (всего лишь) записать ее в список своих желаний; то этим высказыванием вы способствуете осознанию ребенком своего крайнего огорчения, что может подтолкнуть его к неприемлемому желанию сорваться и устроить истерику.
• Самоконтроль (умение управлять собой) – способность контролировать поведение, вызываемое эмоциями, приемлемым и продуктивным способом. Используя сценарий, описанный выше, когда ребенок осознает, что он огорчен, потому что вы не купите ему игрушку, он должен уметь контролировать свое поведение соответствующим образом и не доводить дело до эмоционального срыва.
• Социальное понимание и межличностный интеллект – способность воспринимать и понимать эмоциональные потребности других людей на основе как вербальных, так и невербальных сигналов и умение сопереживать и признавать социальную иерархию. Другими словами, оказываясь в социальной ситуации – на детской площадке, в классе, в гостях – ребенок должен уметь распознавать эмоции другого ребенка на основе его невербальных сигналов и определять, приглашает ли ребенок к взаимодействию или пытается избежать его.
• Социальная ответственность и управление отношениями – способность эффективно общаться, взаимодействовать с другими людьми эмоционально приемлемым способом. Другими словами, ребенок хорошо воспитан и взаимодействует должным образом с другими детьми при самых разных обстоятельствах.

Почему так важно воспитывать в детях эмоциональный интеллект

Эмоции – это то, что связывает нас. Дать ребенку набор здоровых навыков для социального и эмоционального обучения так же важно, как и обеспечить его здоровым питанием. Самое замечательное заключается в том, что хорошо развитый эмоциональный интеллект облегчает родителям задачу воспитания детей! Подумайте об этом, ведь хорошее воспитание зависит от оптимального общения, а эмоции являются его неотъемлемой частью.

Высокий EQ помогает детям лучше учиться, решать проблемы и развивать позитивные социальные отношения. Родители получают не меньшую пользу, развивая способность оценивать свой собственный уровень эмоционального интеллекта и отказываться от неадекватного, неэффективного поведения в пользу более подходящего, которое им важно демонстрировать своим детям на собственном примере.

Развитие эмоционального интеллекта требует усилий всей семьи и приводит к заметным позитивным результатам.

• Социальный рост и развитие – ребенок с хорошо развитым эмоциональным интеллектом умеет лучше ориентироваться в социальных хитросплетениях окружающего мира. Стоит учесть, что современные дети растут в высокотехнологичных условиях. Взаимодействие в социальных сетях не равноценно живому социальному общению, и чем сильнее зависимость человека от технологий, тем меньше времени у него остается на взаимодействия с другими людьми. Родители и педагоги должны помогать детям соблюдать баланс между временем, проводимым в мире высоких технологий, и временем во взаимодействии со своими сверстниками и взрослыми людьми.
• Успехи в учебе – одна из составляющих высокого EQ – это способность управлять или контролировать собственное поведение, вызванное определенными эмоциями. Это дает ребенку право выбора, возможность выбирать надлежащее поведение вместо неуместного. Выбор дает ребенку чувство контроля над своим миром, что в конечном итоге приводит к повышению уверенности в себе. Чувство уверенности в себе приводит к лучшей школьной успеваемости.
• Лучшая динамика семейных отношений – почему ребенок, который демонстрирует образцовое поведение в классе, часто такой «трудный» дома? Дети ведут себя в соответствии с нашими ожиданиями от них. Рост их самосознания в отношении собственных мыслей, чувств и поведения приводит к лучшему самоконтролю и социальной осведомленности. Ребенок, который озадачен управлением собственных эмоций, имеет меньше поведенческих проблем.
• Физическое и эмоциональное здоровье – детство не избавлено от стрессов. Детям приходится ориентироваться во все более сложном мире, где правила меняются с завидным постоянством. Стрессовое состояние сказывается на здоровье и благополучии, а оставленное без внимания оно может негативно влиять на иммунитет, артериальное давление, уровень тревожности и депрессии ребенка. Совершенствование эмоционального интеллекта помогает детям развить здоровое чувство самосознания и цели. По мере роста уровня уверенности в себе повышается и жизнестойкость. Дети меньше поддаются беспричинным тревогам и разочарованиям и больше склонны налаживать здоровые отношения с другими людьми.

Способы развития эмоционального интеллекта у детей

Итак, что мы, родители, можем сделать, чтобы развить эмоциональный интеллект наших детей? Далее представлены несколько подходящих способов.

1. Признавайте чувства – дайте знать ребенку, что вы понимаете, что он чувствует себя расстроенным, растерянным, сердитым или грустным. Не осуждайте эти чувства, просто распознавайте, озвучивайте и принимайте их. Иногда это вся помощь, которая необходима ребенку для того, чтобы справиться со своими эмоциями. Это также научит его распознавать подобные чувства, когда они возникнут снова.

2. Давайте определения эмоциям – подскажите ребенку слова, которые помогут ему связать чувство с определенным названием. Начните с простых чувств, таких как счастье, печаль, гнев и по мере взросления ребенка переходите к более сложным эмоциям, таким как разочарование, фрустрация и т. п.

3. Присутствуйте – это сложная задача. В нашем многоцелевом мире становится все труднее уделять безраздельное внимание другому человеку. Тем не менее присутствие родителей имеет решающее значение для развития эмоционального интеллекта ребенка. Присутствие означает полное сосредоточение внимания на другом человеке. Это означает, что нельзя разговаривать с ребенком и параллельно проверять электронную почту, нельзя проводить воспитательные беседы с дочерью в продуктовом магазине. В принципе ничего плохого в этом нет, но такие беседы не должны заменять установленное ежедневное полезное время для связи и непосредственного общения. Такое продуктивное общение значит для воспитания больше, чем любой другой инструмент. Чтение также может оказаться отличным способом «присутствовать» с ребенком. Истории заставляют сосредотачивать внимание и родителей, и ребенка и приводят к обсуждению эмоциональных переживаний персонажей.

4. Ролевые игры – когда ребенку сложно справиться с эмоциями, такими как гнев, утрата,фрустрация, или же он не проявляет эмпатию к эмоциям других людей, предложите малышу ролевую игру, в которой каждый из вас будет играть свою роль. Ролевые игры развивают эмпатию и зачастую являются самым быстрым способом разрядить взрывоопасную ситуацию. Помните о том, что нельзя осуждать ребенка. В конце игры спросите малыша, что он почерпнул из нее. Изменилось ли его отношение к ситуации? Ушло ли его чувство гнева, огорчения, одиночества и т. д.?

5. Творческое развитие и навыки решения проблем – чрезмерно опекающие родители должны помнить о том, что не нужно торопиться решать все проблемы вместо ребенка. Пусть он пытается искать решение самостоятельно. Творческое исследование и решение проблем позволяет детям развивать ощущение главенства над их собственным миром. Они испытывают ощущение «процесса» и начинают формировать прочную уверенность в себе и внутреннюю систему самоконтроля. Творческое решение проблем дает детям возможность оценить свои эмоциональные реакции на сложные ситуации. Поощряйте ребенка придумывать несколько решений одной задачи, чтобы развивать жизнестойкость и гибкость.

6. Прививайте эмпатию – в качестве великолепного способа воспитания эмпатии можно использовать общение с животными. У детей развита естественная любовь к животным, и благодаря миру мультипликации малыши наделяют своих питомцев человеческими качествами. Домашнее животное дает ребенку возможность наблюдать поведение, которое оно использует для выражения своих потребностей. Это отличный способ для детей, чтобы начать наблюдать и понимать сигналы невербального общения.

У яких батьків виростають щасливі та успішні діти

Ось що спільного мають батьки успішних дітей:

1. Вони вчать своїх дітей соціальних навичок.  

Дослідники з Університету штату Пенсільванія і Дюкського Університету стежили за більш ніж 700 дітей у віці від дитячого садка до 25 років з усієї Америки і через два десятиліття побачили значущий зв’язок між їхніми соціальними навиками в дитячому віці і їхнім успіхом в дорослому.

20-літне дослідження показало, що соціально компетентні діти, які могли взаємодіяти з однолітками, бути корисними для інших, розуміти їхні відчуття і самостійно вирішувати проблеми, частіше вступали до коледжу і мали постійну роботу до 25 років, ніж ті, у яких обмежені соціальні навики. Такі діти мали більш високі шанси бути заарештованими, були схильні до пияцтва і користування соціальним житлом.

“Це дослідження показує, що допомагати дітям розвивати соціальні і емоційні навики є однією із найважиливіших речей, які ми можемо зробити для того, щоб підготувати їх до майбутнього”, - розповів Крістін Шуберт, програмний директор Фонду Роберта Вуда Джонсона, який фінансував дослідження. “З самого дитинства ці навики можуть визначити, чи дитина піде до коледжу чи потрапить у в’язницю, чи знайде роботу чи буде залежною”.

2. Вони багато чого очікують від дітей.

Використовуючи дані національного опитування (було опитано 6 600 дітей, що народилися в 2001 роц)і, професор Ніл Хелфон (Neal Halfon) і його колеги з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі виявили, що очікування батьків мають величезний вплив на те, чого їх діти досягнуть в майбутньому.

«Батьки, які розраховували, що в майбутньому їх дитина буде вчитися в університеті, підводили її до цієї мети, незалежно від сімейного доходу та інших факторів», - розповів професор.

Це підтверджується і так званим ефектом Пігмаліона, описаним американським психологом Розенталь. Його суть полягає в тому, що людина, яка твердо переконана в чомусь, неусвідомлено діє таким чином, щоб отримати реальне підтвердження своєї впевненості. У випадку з дітьми, вони несвідомо намагаються виправдати очікування батьків.

3. Матері працюють.

Психологи виявили, що дочки працюючих матерів йдуть в школу вже маючи досвід самостійного життя. У майбутньому такі діти заробляють в середньому на 23% більше, ніж їх однолітки, які виросли в сім'ях, де мами не працювали і весь час приділяли дому та сім'ї.

Сини працюючих матерів яскравіше проявляли тенденцію до турботи про дітей і роботі по дому: дослідження показало, що вони проводять на 7,5 годин в тиждень більше доглядаючи за дітьми і допомагаючи по господарству.

«Моделювання ситуації є способом подати сигнал: ви показуєте, що є доречним в плані того, як ви себе ведете, чим займаєтеся, кому допомагаєте», - говорить провідний автор дослідження, професор Гарвардської бізнес-школи Кетлін Макгинн (Kathleen McGinn).

4. Вони мають більш високий соціально-економічний статус.

Чим більший дохід батьків, тим вищі оцінки їхніх дітей - така загальна закономірність. Ці дані можуть нас засмутити, адже багато сімей не здатні похвалитися великим доходом і можливостями. Психологи кажуть, що така ситуація дійсно обмежує потенціал дитини.

Шон Ріердон (Sean Reardon), дослідник зі Стенфордського університету, вказує, що статистична різниця в успішності дітей з багатих і бідних сімей тільки збільшується. Якщо порівнювати тих, хто народився в 1990 році, і тих, хто народився в 2001 році, то можна побачити, що цей розрив зріс з 30% до 40%.

5. У них є вища освіта.

Дослідження показало, що діти, народжені матерями в підлітковому віці, з меншою ймовірністю закінчують школу і вступають до університету.

Дослідження, проведене в 2014 році під керівництвом психолога Сандри Танг (Sandra Tang), показало, що матері, які закінчили школу і університет, швидше за все, виховають дитину, яка також отримає вищу освіту.

Психолог Ерік Дубов (Eric Dubow) виявив, що рівень освіти батьків на той момент, коли їх дитині виповнюється 8 років, є визначальним на наступні 40 років. Це означає, що саме від нього багато в чому залежить успіх дитини в майбутньому.

6. Вони вчать своїх дітей математики з ранніх років.

Аналіз поведінки 35 000 дошкільнят з США, Канади та Англії, проведений в 2007 році, показав: ранній розвиток математичних здібностей стає величезною перевагою для дитини в подальшому. Чому так, не дуже зрозуміло, але факт залишається фактом. Діти, які з малих років розбираються в числах і найпростіших математичиних поняттях, швидше вчаться читати.

7. Вони розвивають стосунки зі своїми дітьми.

Дослідження, проведене в 2014 році, показало, що діти, до яких ставилися з розумінням і повагою в перші три роки життя, не тільки краще показують себе в навчанні, а й здатні будувати здорові стосунки з іншими. До 30 років більшість з них є більш успішними і освіченими людьми.

Батьки, які чуйно і уважно ставляться до своєї дитини, дають їй відчуття безпеки, необхідне для того, щоб розвиватися далі і досліджувати світ навколо себе.

8. Вони менше схильні до стресу.

Наукові дослідження показують, що та кількість часу, яку матері проводять наодинці зі своїми дітьми у віці з 3 до 11 років, має невелике значення для їх розвитку. Але активне, інтенсивне і нав'язливе материнство може мати руйнівні наслідки.

Коли мати перебуває в стресовому стані через спроби балансувати між роботою і сім'єю, вона погано впливає на своїх дітей. Справа в тому, що існує психологічний феномен зараження емоціями. Люди здатні вловлювати почуття один одного подібно до того, як заражаються застудою. Тому, коли один з батьків морально виснажений або сумний, це похмуре почуття передається і дитині.

9. Вони цінують зусилля, а не страх провалу.

Протягом десятиліть Керол Двек (Carol Dwek), психолог зі Стенфордського університету, проводила дослідження, в ході яких виявила: діти (і дорослі) здатні оцінювати успіх двома способами.

Перший з них називається фіксованим мисленням. Люди, які так думають, оцінюють свої здібності, інтелект і таланти як щось, що вже не можна змінити. Відповідно, для них успіх вимірюється лише цією величиною і всі сили вони кидають на те, щоб не тільки досягти поставленої мети, а й уникнути помилок будь-яким способом.

Існує ще перспективне мислення, спрямоване на прийняття виклику. Невдача для такої людини є «трампліном» для подальшого зростання і роботи над власними здібностями.

Тому, якщо ви говорите дитині, що вона успішно здала тест тому, що у неї «завжди було добре з математикою», ви привчаєте її до фіксованого мислення. А якщо ви скажете, що у неї це вийшло тому, що вона доклала усіх зусиль, дитина зрозуміє: вона може розвивати свої здібності, і кожне наступне зусилля буде приносити новий результат.

Павло Хобзей: Сучасна школа має дати творчу свободу вчителю та у кожній дитині бачити особистість

Як допомогти вчителю початкових класів розпочати новий навчальний рік за оновленими програмами обговорили учасники Всеукраїнського інструктивно-методичного семінару «Початкова освіта на сучасному етапі», що відбувся у Міністерстві освіти і науки України 11 серпня 2016 року.

Семінар відбувся під головуванням заступника Міністра освіти і науки Павла Хобзея, за участі заступника директора Інституту модернізації змісту освіти МОН України Юрія Завалевського, методистів обласних Інститутів післядипломної освіти України.

Заступник Міністра підкреслив важливе значення оновлених програм початкових класів для старту якісних змін у школі та побудови нової української школи. «Кардинально змінені цілі, які ми ставимо в навчанні наших дітей. Перша – дати творчу свободу вчителю. Друга та головна – у кожній дитині потрібно бачити особистість», - підкреслив Павло Хобзей .

В Міністерстві наголошують на ключовій ролі методистів для мотивації вчителів на творчу та плідну роботу з дітьми. «Від вас залежить 50% успіху. Наше спільне завдання допомогти вчителю, а отже озброїти його методичними матеріалами», - пояснив заступник Міністра. На його думку, до цієї роботи необхідно також долучити завучів кожної початкової школи.

Павло Хобзей нагадав, що програми розвантажені з 13 предметів початкової школи. У цих програмах знято фіксовану кількість годин на вивчення кожної теми, вчитель самостійно їх визначає, а також дублювання змісту у навчальних предметах «Основи здоровʼя», «Я у світі», «Природознавство». Ключовими змінами також є те, що процес навчання приведено у відповідність до вікових можливостеймолодших школярів, а термінологію програм уніфіковано.

Вже з нового навчального року молодші школярі навчатимуться за оновленими програмами. 

7 ГЛАВНЫХ ПРАВИЛ ОБЩЕНИЯ РОДИТЕЛЕЙ И УЧИТЕЛЕЙ7 ГЛАВНЫХ ПРАВИЛ ОБЩЕНИЯ РОДИТЕЛЕЙ И УЧИТЕЛЕЙЛюбому родителю (кому-то реже, кому-то чаще) приходится общаться с учителями. Это отношения, которых попросту невозможно избежать, если ваш ребенок учится в школе. Специалист по современному этикету Татьяна Николаева формулирует простые, но очень важные правила, которые помогут учителю учить, ребенку учиться, а вам избежать головной боли.

Ребенок, учитель и родители. Треугольник не менее классический, чем любовный, и не менее загадочный, чем бермудский. Кто с кем должен быть заодно? Или кто против кого? Именно так зачастую и рассматривают свои отношения с педагогом родители, забывая, что учитель и родители должны быть, как минимум, союзниками (а лучше, партнерами), и цель у них общая: обучить и воспитать ребенка. Поэтому ребенок занимает вершину этого треугольника, родители и учителя — места у его основания. Оно должно быть максимально прочным и устойчивым, его не должно «перекашивать» ни в какую сторону. Поэтому правильно выстроенные отношения родителей с педагогом — это если и не половина успеха, то очень серьезный взнос в процесс образования ребенка.

Как это сделать? Все мы живые люди, подвержены перепадам настроения, наше мнение всегда субъективно и наш ребенок для нас всегда «самый-самый». И это нормально. Разве может быть по-другому? Родителей бросает из крайности в крайность, в зависимости от нашего эмоционального состояния, успехов или неудач ребенка. Да мало ли еще от чего.

Встречаются родители, буквально не дающие прохода учителям. Их лебезяще-заискивающий стиль общения не только слышен в голосе, но и виден за версту в мимике, жестах и позе. Они не могут и дня прожить без общения с учителем, они караулят его у школы и оповещают о каждом чохе своего дитяти. Основная задача таких родителей — донести до учителя мысль, что его ребенок особенный (особенно болезненный, особенно ранимый, особенно талантливый — нужное подчеркнуть), следовательно, и отношение к нему должно быть особенное.

Родители из другой крайности в общении с педагогом, как будто намекают на происхождение слова «педагог».

Педагог (др. греч. παιδαγωγός) — раб, приставленный к ребенку, чтобы водить его в школу, охранять и оберегать его

Сомнительно, конечно, что они это знают, но по их поведению можно сделать вывод, что они застряли в античности и по-прежнему считают педагогов своими рабами. Поэтому их общение с педагогом зачастую начинается с нецензурной увертюры и, минуя содержательную часть, представленную слабым, неуверенным соло учителя, с разбегу переходит в зубодробительный (иногда в прямом смысле) финал.

Все минусы этих крайних вариантов очевидны. Как избалованный особым отношением, так и обнаглевший от безнаказанности, ребенок выйдет в жизнь неадекватным и неуравновешенным

Есть несколько базовых правил, которые помогут заложить фундамент нормальных, ровных и, что важнее всего, деловых отношений с учителем.

1. Прежде всего нужно придерживаться элементарных правил вежливости

Здесь сложно что-либо добавить, но иногда полезно еще раз проговорить важные вещи.

2. К учителю всегда нужно обращаться на «Вы» и по имени-отчеству

Это правило незыблемо, даже если педагог кажется вам очень молодым или «своим в доску». Это поможет вам задать нужную, уважительную дистанцию и удержит от оскорблений даже в случае эмоционального срыва.

3. Разговаривая с учителем, держите в узде свои эмоции

Они мешают услышать позицию преподавателя. Постарайтесь вникнуть в суть его претензий. Если не получается, если эмоции все же зашкаливают, извинитесь, и попросите учителя о встрече позже, когда «переварите» информацию, обдумаете в спокойной обстановке и будете готовы к конструктивному диалогу.

4. Старайтесь не приходить к учителю по серьезному поводу без предупреждения и взаимной договоренности

У учителей, как правило, достаточно плотный график, и чтобы уделить время вам, учителю придется чем-то жертвовать. Согласитесь, не лучшая атмосфера для конструктивного диалога. Визиты в стиле «как снег на голову» радуют учителей, только если ваш ребенок — отчаянный головорез, и место ему в колонии для малолетних преступников, либо если за десять лет обучения ребенка вы явились в школу первый раз.

6. Никогда не критикуйте учителя в присутствии ребенка

Даже если педагог не прав, критиковать взрослых — прерогатива взрослых, но никак не детей. Это во-первых. А во-вторых, выслушайте сначала учителя, а потом уж делайте выводы. Любой ребенок — тоже человек, и ничто человеческое ему не чуждо. А человеку очень свойственно оправдывать свои поступки и очень убедительно объяснять свои промахи. Это нормально, это одно из проявлений инстинкта самосохранения. Поэтому узнайте точку зрения учителя на происшествие, а потом уже делайте выводы. Если ребенок все же был прав, объясните ему, что учитель ошибся, ведь право на ошибку есть у каждого.

7. Всегда помните, зачем пришли

Общаясь с учителем, возьмите за правило держать в уме цель вашего взаимодействия. Цель эта — обеспечить комфортные условия для получения знаний вашим ребенком, а вовсе не доказать учителю его глупость и никчемность на фоне вашего блестящего ума и универсальной компетентности.

Шкільні інструменти, про які не говорять

Приладдя для малювання, модна флешка, новий шкільний рюкзак приводять у радісне хвилювання всю сім'ю. Ви, імовірно, любите підготовку до школи. І, як і більшість батьків, вважаєте, що успіх дитини в навчанні призведе її до щасливого дорослого життя.

Однак нове дослідження, в якому брали участь близько 1000 людей у віці за 32 роки, показало, що висока успішність у школі не завжди призводить дітей до щастя в житті. Знаєте, що, згідно з дослідженням, зумовлює щастя людини в дорослому віці? Дружба. Коли в дітей багато друзів у дитячому й підлітковому віці, вони, як правило, виростають щасливими дорослими.

Це не означає, що батькам треба припинити допомагати дітям з домашніми завданнями або що можна відправляти дітей до школи, непідготовленими до навчання. Звичайно, ні. Але це дослідження підтверджує найголовніше наше відкриття в галузі щастя за останні сто років: наше щастя найсильніше зумовлюється широтою і глибиною наших стосунків з іншими людьми.

Існує кілька «інструментів», необхідних нашим дітям, яких немає у звичайному шкільному списку, до якого ми так звикли. Зокрема, їм потрібні інструменти для розвитку соціального інтелекту. У цій статті наводяться три найбільш важливі, на думку експертів, інструменти розвитку соціальних стосунків та ідеї про те, як забезпечити ними вашу дитину.

Інструмент № 1. Хоробрість

Похід до школи дуже часто вимагає хоробрості, особливо якщо діти переходять у нову школу або з молодших класів у середні. Дітям потрібна хоробрість, щоб робити те, що вони вважають правильним, наприклад, запросити нового учня сісти поруч із собою за обідом. Хоробрість потрібна і для того, щоб не робити те, що вони вважають неправильним, навіть незважаючи натиск однолітків. І нарешті, хоробрість потрібна їм для самовираження, наприклад, для того, щоб виступати перед усім класом або ставити запитання, не боячись виглядати безглуздо.

Ось кілька способів озброїти дітей хоробрістю:

• Спитайте, що означає для них це слово. Порозмовляйте з дітьми про те, як треба не боятися зіштовхуватися з труднощами. Розкажіть їм про способи використання хоробрості як інструменту.
• Розкажіть їм, що хоробрість – як м'яз: чим більше вони її будуть використовувати (тренувати), тим легше їм буде вставати на захист того, що вони вважають правильним. Хоробрість, яку вони розвивають та тренують сьогодні, буде служити їм усе життя.
• Допомагайте дітям визначати думки, які впливають на їхню хоробрість. Що вони можуть сказати самі собі, щоб відчути себе хоробрими? («Я досить сильний, щоб робити правильно».) Які думки примушують їх боятись? («Усі подумають, що я дивний, якщо я скажу їй про це».)

Інструмент № 2. «Кошик для сміття»

Соціальне життя наших дітей сповнене конфліктів, великих і малих. Для того щоб легше справлятися з ними, діти повинні ставитись до поганих слів і вчинків, як до сміття, і, відповідно, викидати їх на смітник. Інструмент «Кошик для сміття» допомагає дітям оговтатись після проявів безсердечності, особливо після ненавмисних образ, а також розвивати психологічну стійкість.

Ось кілька способів озброїти дітей інструментом «Кошик для сміття»:

• Розмовляйте зі своїми дітьми про те, що деяким конфліктам і неприємним словам просто не варто приділяти час і увагу. Вони – як сміття: недоречні, непристойні й неприємно пахнуть. Кошик для сміття – це найкраще місце для таких конфліктів і слів.
• Допомагайте дітям придумати уявне символічне місце для «сміття»: як тільки вони вирішать, що якесь слово або вчинок – це і є сміття, або як тільки закінчиться якась неприємна пригода, вони повинні викинути його в кошик для сміття й рухатись далі (відкинути в бік від свого фізичного простору).
• Існує вислів «Важливо не те, що відбувається з тобою, а те, як ти на це реагуєш». Порозмовляйте з дітьми про те, як «кошик для сміття» може стати ефективним способом відреагувати на щось неприємне.

Інструмент № 3. Дихання

Це інструмент, який використовують і діти, й дорослі. Його застосовують для зняття стресу,зосередження й запобігання надмірно емоційним реакціям. Навчіть дітей вправ, описаних нижче, щоб вони стали більш розсудливими й не за роками зрілими, як маленькі мудреці.

Учені вважають, що вміння зосереджуватись на власному диханні – це потужний інструмент школярів. Ця навичка допомагає знизити рівень стресу, стимулює творчий потенціал, підвищує успішність і покращує здатність концентрувати увагу.

Ось кілька способів озброїти дітей інструментом «Дихання»:

• Практикуйте з дітьми таку вправу. Покладіть одну руку на серце, а іншу на живіт. Повільно вдихніть через ніс. Зосередьтесь на відчутті свіжого повітря, що надходить у ваші легені, і на тому, що ви відчуваєте, коли ваш живіт розширюється. Зробіть коротку паузу, а потім видихніть через рот, повільно рахуючи до п'яти.
• Зробіть п'ять, а якщо зможете, то десять таких вдихів.
• Попросіть дітей звернути увагу на те, що вони відчувають при виконанні цієї вправи.

Із 1 вересня у молодшій школі навчатися буде легше. Так пообіцяли в Міністерстві освіти й науки. У початкових класах тепер не перевірятимуть читання на швидкість, на уроках фізкультури не буде нормативів і команд "рівняйсь-струнко" і не доведеться зубрити напам'ять таблиці множення і додавання.

4 cерпня на колегії у Міністерстві освіти й науки затвердили зміни до навчальних програм початкових класів. Кількість годин для певної теми тепер визначатиме учитель, залежно від рівня освіти дітей.

Вчителям у молодшій школі заборонять використовувати червону ручку.

"Ідея полягає в тому, щоби дати дитині розкритися, а не зашорювати, не формувати її, як ту цеглину. Для цього потрібно дати вчителю більшу свободу в підходах, дати можливість більше вибирати" - сказав про реформу заступник міністра освіти Павло Хобзей.

МОН має підготувати нові вимоги до оцінювання учнів.

"Ці зміни міститимуть виконання завдань олівцем для молодших класів, учителі не писатимуть червоною ручкою, а система оцінювання молодших учнів враховуватиме вікові особливості дітей", - повідомляють у міністерстві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як розвинути увагу у дитини: 5 важливих порад

"Для уроків української мови скасували такі складні для учнів теми, як "Умовне позначення слів", "Спосіб умовного позначення речень", "Складання речень за поданою графічною схемою". Акцент буде на розвитку усного мовлення".- розповів пан Хобзей.

Також змінили тематику слів, які вивчають у початкових класах. Словниковий перелік зробили сучаснішим. Замість слів - комбайнер, фартух, фанера, будуть слова - радісний, милосердний, співчуття.

У третьому класі дітей учитимуть писати есе, щоб уміли висловлювати свою думку. У старші класи перенесли текст-роздум, текст-міркування, текст-розповідь.

У нових програмах початкової школи не вимагатимуть вчити напам'ять таблиці додавання та віднімання в межах 10 та 20, таблиці множення та ділення.

Вчителі зможуть самостійно збільшувати кількість годин на вивчення складних тем. Наприклад, у програмі з математики "зміщено акценти зі знаннєвих результатів на діяльнісні".

Одне з основних нововведень у літературі - не буде кількісного показника темпу читання. За словами розробників програми, акцент має бути на "розвитку якісного читання дітей". Тобто вчитель має розвивати не лише темп, а й спосіб читання, виразність, правильність, розуміння прочитаного.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міносвіти гарантує бюджетні місця абітурієнтам, батьки яких загинули під час АТО

З програми вилучили неактуальних радянських авторів і замінили на сучасних українських

На уроках літератури тепер оцінюватимуть не героя - позитивний чи негативний, а вчинки. Учнів стимулюватимуть висловлювати свої емоції від прочитаного, розвивати задоволення від читання, а не вимагати виконання інструкцій.

У першому класі буде менше письма і більше усної іноземної мови.

"Ми відтягнули письмо на дальший термін, зате буде розвиток мовлення, додали сучасні теми для обговорення", - продовжує заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей.

Із музики вилучили пісні "Вниз по матушке, по Волге", "Священная война", додали сучасних авторів, збільшили час на рухову активність і творчість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поганий зір робить дитину замкнутою

Із уроків фізкультури прибрали "психологічно шкідливі ігри", скасували муштру "рівняйсь-струнко" і нормативи. На уроках буде більше сучасних активних ігор на співпрацю і взаємодопомогу.

За словами Хобзея, із програми зняли дублювання тем із таких предметів, як "Основи здоров'я", "Я і Україна" та "Природознавство".

На засіданні уряду 18 серпня презентуватимуть Концепцію нової української школи.

Нагадаємо, всі зміни мають почати діяти з 1 вересня цього року.

Правила поведінки дітей в соціальних мережах

Для того, аби навчити сучасних дітей гарним манерам ви не зможете обмежитися лише "будь ласка" і "дякую". У багатьох малюків вже є online-досвід, а після шести років цей досвід стає практично щоденним. Інтернет і сучасні мобільні гаджети створюють нові небезпеки. Дізнайтеся, яких правил вам потрібно навчити свого маленького технаря.

Дізнайтеся про налаштування конфіденційності. Сайти соціальних мереж та Інтернет-форумів мають безліч параметрів налаштування, і ви маєте їх знати. Якщо ви дозволяєте своїй дитині зареєструватися у соціальній мережі або у будь-якому іншому онлайн-співтоваристві, покажіть їй всі доступні налаштування. Хто може бачити її фотографії? Хто може надсилати повідомлення? Дитина також має обміркувати можливість використання якогось іншого зображення, ніж свого власного, у якості «зображення профілю», тобто того, яке може побачити будь-який користувач.

Ретельно вибирайте свій образ в мережі. Для деяких Інтернет-спільнот найкраще використовувати вигаданий псевдонім, що не надасть ніяких ключів для розгадки особистості вашої дитини. Однак, коли діти вирішують спілкуватися анонімно, вони стають менш відповідальними. Навчіть свою дитину контролювати все, що вона пише онлайн, незалежно від того, використовує вона власне ім'я або псевдонім.

Уявіть, що всі бачать те, що ви пишете. Діти часто роблять значну помилку, коли пишуть неправильні речі онлайн. Вони думають, що не всі бачать їхні пости, і, що оскільки вони про це говорять онлайн, а не вголос, то так чи інакше зможуть вийти сухими з води. Навіть якщо сторінка вашої дитини частково прихована, це не є гарантією того, що її слова не поширяться далі. Користувачі соціальних мереж діляться один з одним тим, що вони бачать, і навіть електронні листи можуть вірусним шляхом поширитися мережею як лісова пожежа. Ніщо ніколи не видаляється. Це завжди знаходиться на чиїхось серверах або в електронній пошті.

Пишіть онлайн тільки те, що ви сказали б в обличчя. Зазвичай це називають «золотим правилом» онлайн-етикету. Воно оберігає від багатьох проблем, але чомусь порушується знову і знову. Якщо ваша дитина буде дотримуватись цього правила, у неї буде менше шансів зіпсувати відносини з однолітками, отримати неприємності в школі, або гірше того - зробити помилку, яка негативно вплине на її майбутнє. Переконайтеся, що дитина знає «золоте правило» і повторюйте його.

Обмежте «Інтернет мову». «Мережева мова» передбачає відсутність уваги до правил граматики та орфографії або свідоме їх спотворення, використання малих літер замість великих, нерегулярну пунктуацію, велику кількість скорочень, використання цифр у значенні літер тощо. Використання «мережевої мови» формує погані звички. Ми стаємо суспільством людей, які не можуть грамотно писати і висловлювати свої думки словами. Те, що було б дозволено серед однолітків, може виявитися небажаним по відношенню до дорослого члена сім'ї. Однак, якщо ваш знавець соціальних медіа буде писати пости в мережі, які змусили б його вчителя мови і літератури пишатися ним, він фактично буде набувати навичок, що допоможуть йому і під час навчання в школі, і в житті.

Не беріть участі в розпалюванні війни. У жвавих дебатах немає нічого поганого, але важливо навчити дитину вийти з обговорення, якщо розмова стає занадто спекотною. Заохочуйте свою дитину саме в розмові з вами висловлювати будь-яке своє обурення, замість того, щоб продовжувати ці дебати онлайн.

Не завжди добре ділитися. Різноманітні сайти спростили можливість «поділитися» до одного кліку. Це робить соціальну мережу більш захоплюючою і цікавою, але дитина при цьому має встояти перед бажанням поділитися особистим повідомленням або фотографією. Навіть повідомлення і фотографії з обмеженою конфіденційністю - ті, які відправляються обраній групі людей - мають бути збережені тільки для себе.

Відчувайте, коли варто вийти. Соціальні мережі, програми з миттєвого обміну повідомленнями та надсилання інших текстових повідомлень полегшують спілкування дітей з друзями і близькими людьми, але важливо, щоб вони чітко усвідомлювали, коли їм потрібно вийти з мережі. Діти мають навчитися розпізнавати, коли краще спілкуватися телефоном, а коли все ж особисто. 93 % спілкування становить невербальне спілкування; це те, що ми бачимо і відчуваємо. Але навіть відео не здатне передати рукостискання, теплоту посмішки або те, з якою енергетикою людина входить до кімнати.

Навчіть вашу дитину цих сучасних правил і будьте впевнені, що вона буде вести себе також виховано у віртуальному світі, як вона робить це і в реальному.