Способи розвитку наполегливості й завзятості

Що важливіше для досягнення успіху, ніж талант, навички спілкування, мотивація, інтелект або практичний досвід? Ця риса характеру називається наполегливістю - здатність зберігати зацікавленість і докладати зусиль для досягнення довгострокових цілей, долаючи зовнішні та внутрішні труднощі.

Дійсно, якщо вважати ключовим компонентом успіху широко відоме правило десяти тисяч годин практики, наполегливість - це в першу чергу те, що змушує людину працювати протягом усього цього колосального періоду часу. Фахівці також визначають наполегливість, як «напружену роботу щодо вирішення завдань, підтримання зусиль й інтересу протягом багатьох років, не дивлячись на невдачі, негаразди й періоди застою».

Якщо коротко, наполегливість визначає, хто не зійде з дистанції до кінця забігу, хто стане переможцем шкільної олімпіади з математики та хто вступить до престижного університету, незважаючи на більш низький бал підсумкових шкільних тестів у порівнянні з балами однолітків.

Концептуально, наполегливість має якості хамелеона, оскільки це і риса характеру, і навичка. Іншими словами, наполегливість - це вроджена вольова характеристика особистості, хоча це зовсім не означає, що вона не схильна до змін, - твердження, що просто бувають «наполегливі люди», хибне. У той же час наполегливість - це навичка, яку можна старанно набувати та практикувати.

Далі запропоновано вісім порад про те, як потрібно виховувати наполегливість у дитини шкільного віку (або в дорослої людини, яка прагне стати наполегливою).

Порада № 1. Заохочуйте тренування дитини

Ще краще заохочувати складні тренування. Тренування не повинні відточувати навички, в яких дитина вже досягла успіху; потрібно прагнути підніматись на щабель вище власних досягнень.

Порада № 2. Хваліть за зусилля, а не за результат

Коли ми хвалимо дитину за допомогою слів «Чудово!» або «Молодець!», її старанність зникає - дитині стає нікуди прагнути. Замість цього хваліть її за докладені зусилля: «Щоб домогтись такого чудового результату, ти дуже важко працював» або «Ти дійсно доклав для цього багато зусиль!».

Порада № 3. Учіть дитину, що пригніченість і розгубленість - це ознаки прогресу

Такі думки як: «Поява пригніченості, що виникла в мене через втрату віри в себе та свої можливості (поява фрустрації), свідчить про те, що прийшов час кинути розпочату справу» або «Я в розгубленості і, мабуть, не зможу впоратись із цим завданням» варто заміняти думками типу «Пригніченість (фрустрація) - це нормальна частина процесу вивчення й роботи з чимось новим і складним» або «Якщо я невпевнений і розгублений, це означає, що я обов'язково з'ясую, як вирішити цю проблему та зробити все правильно».

Як тільки ви чуєте перші подихи роздратування або спостерігаєте прояви розчарування своєї дитини, спонукайте її переосмислювати ситуацію описаним чином.

У тому ж ключі пропонуйте дитині підтримку, але не кидайтесь на допомогу при перших ознаках труднощів. До того часу, поки вона сама здатна досягти успіху, змушуйте її працювати над складанням конструктора або над запам'ятовуванням важкої таблиці множення й підкріплюйте докладені зусилля як складову навчання.

Порада № 4. Учіть дитину бути сміливою

Сміливість тісно пов'язана з наполегливістю. Сміливість полягає не у виконанні складних завдань - вона означає, що людина може боятись, але проявляти завзятість і діяти, незважаючи на свій страх. Іншими словами, страх - це необхідна умова хоробрості.

Щоб розвивати сміливість тоді, коли дитина каже вам про те, що вона чогось боїться, відповідайте їй: «Ти можеш робити навіть те, чого боїшся». І наступного разу, коли вам самим потрібно буде подати на розгляд свій рукопис або йти в поліклініку на мамографію, говоріть собі те ж саме.

Порада № 5. Заохочуйте довгострокові зобов'язання

Самі по собі заняття - фортепіано, гімнастика, шахи - не такі важливі, як зусилля, які при цьому докладаються. Нехай дитина пробує різні види діяльності, поки не знайде той, який полюбить і захоче продовжувати ним займатись. І слово «пробує» не означає разове заняття: дитина повинна займатись однією справою протягом півроку або рік (хоча б). Якщо після закінчення цього часу вона зрозуміє, що це заняття їй не підходить, нехай припинить витрачати на нього час та спробує щось інше.

Порада № 6. Навчайте дитину «мислення зростання»

Суть ось у чому: при фіксованому мисленні діти вважають, що їх інтелект і здібності - це усталені риси особистості, які приводять їх до успіхів або невдач незалежно від докладених зусиль. Але якщо діти сповідують мислення зростання, то вони знають, що їх інтелект і здібності можна безперервно розвивати за допомогою (спробуйте вгадати) наполегливої клопіткої роботи й завзятості.

Тому вчіть дітей, що мозок схожий на м'язи: чим більше ви ним користуєтесь, тим сильнішим він стає. Коли ми зазнаємо невдач і труднощів, мозок тренується, щоб у результаті досягти успіху.

Порада № 7. Використовуйте зорові нагадування, щоб заохочувати наполегливість і відтерміноване задоволення

Маленькі діти, наприклад, можуть збирати гроші для значних покупок, вони можуть складати монети в скарбничку або прозору банку, щоб спостерігати за процесом. Коли ви хочете, щоб дитина позбулась певної звички або змусила себе займатись чим-небудь, використовуйте візуальну систему винагороди: щоразу, коли вона сідає за піаніно або щодня, коли вона негризе нігті, опускайте по одній скляній кульці в банку. Коли банка наповниться, дитина отримає раніше обговорену винагороду (і, звичайно ж, задоволення від добре виконаної роботи).

Порада № 8. Не вимагайте наполегливості завжди і в будь-якій ситуації

Діти не будуть проявляти особливої наполегливості в тому, чого вони не можуть терпіти. Так що не переоцінюйте наполегливість як засіб, щоб полюбити алгебру або спорт - зміст наполегливості полягає в захопленні, а не в тому, що «Ти зробиш це, незважаючи ні на що, ти просто повинен це любити». Пристрасне бажання підсилює наполегливість, а наполегливість дозволяє дітям залишатися вірними своїй пристрасті.