Важливі складові творчості кожної дитини

Більшість з нас схильні пристосовуватись до запропонованих обставин. У процесі виховання й навчання батьки та вчителі покладаються на дитяче прагнення відповідати соціальним нормам хорошої поведінки та слухняності. У дорослому віці таким людям важко проявляти творчу активність, адже вони пригнічували її в період дорослішання.

Діти, які не відповідають «стандартам», часто не сприймаються оточенням, що проявляється в легкому кепкуванні й жорстокому глузуванні та згодом призводить до заниженої самооцінки, оскільки вони часто болісно сприймають свої особливості. Є й інші діти, особливо ті, у чиїх сім'ях виховується й цінується творчість і які продовжують розвивати свій творчий потенціал. Хоча деякі називають їх відщепенцями, непристосованими людьми, ці діти не «вписуються» саме тому, що цінують художнє самовираження й відчувають задоволення собою, не намагаючись підлаштуватись, тим самим зрадивши себе.

Свіжий погляд

Більшість дітей більш креативні, ніж дорослі. Вони дивляться на речі свіжим поглядом, незаплямованим думкою тих, хто їх оточує. Діти використовують мову цікавим способом, придумуючи мовні конструкції, ідеї та інтерпретації, оскільки підходять до предмета з позиції власного досвіду й безмежної фантазії.

Дорослі, як правило, враховують контекст і безпеку. Ми проводимо експертизу того, що знаємо; це наша зона комфорту. Творчі люди, щоби пояснити навколишній світ, виходять за межі власної зони комфорту або традиційних способів. Ось чому вони не завжди «вписуються» – вони діють за межами норм та очікувань.

То як же визначати й розвивати творчі здібності нашої молоді, особливо з огляду на те, що вона більш креативна, ніж ми? Для початку корисно трохи краще зрозуміти визначення слова «творчість», розбивши його на окремі складові – здатності, які, якщо розглядати їх окремо, втрачають свою таємничість. Творчість вимагає балансу синтетичних або асоціативних здібностей, аналітичних здібностей і практичних навичок.

Асоціативні здібності

Творчість вимагає від людини пошуку унікальних ідей і нестандартного мислення. Творча людина повинна мати хороші асоціативні здібності, які дозволяють їй створювати зв'язок між, здавалось би, розрізненими елементами. Тобто інформацію вона синтезує трохи по-іншому. Кінцевий результат може набувати будь-яких форм: наукової гіпотези, твору мистецтва, музичного твору або незвичайного застосування теорії, що допомагає розвитку розуміння нами світу.

Такий синтез думки може мати недоброзичливців. Пригадайте теорію Коперника про те, що Сонце, а не Земля, є центром Всесвіту. Галілей узагалі був засуджений за єресь, бо повірив у цю радикальну теорію й висунув ідею про те, що Земля насправді кругла й обертається навколо своєї осі.

Дійсно, неприйняття точки зору інших людей або відсутність неупередженості та відкритості здатні зруйнувати творчість. Тому важливо навчити підлітків поважати інших людей, учитись у них і замислюватись над іншою точкою зору. Це буде зернами творчої співпраці й розширить їхній світогляд як особистостей, створить середовище, яке сприятиме терпимості та правильному сприйняттю відмінностей.

Аналітичні здібності

Дивно, але творчі люди також схильні аналізувати. Вони можуть відокремлювати різні елементи й те, які з них мають найбільший потенціал для розвитку. Вони можуть застосовувати аналітичну основу у своїй роботі; наприклад, письменник може думати про те, що він написав, і розбивати твір на три частини, створюючи такі критичні точки, як, наприклад, кульмінація сюжетної лінії й розв'язка. Аналіз – це інструмент для прийняття рішення про розвиток сюжету й визначення ідей з найбільшим потенціалом.

Практичні навички

Успішні творчі люди також володіють хорошими практичними навичками. Якщо їм доводиться ділитися своєю роботою з іншими людьми або шукати аудиторію, вони повинні розуміти, як донести змістове навантаження плодів своєї праці. Можна придумати блискучу ідею, але для розуміння того, як пояснити її оточенню та втілити на полотні, «матеріалізувати» на полицях магазину чи перетворити на пісню, яку будуть слухати всі, необхідні певні творчі здібності.

Цінність творчості

Щоб розвинути різні здібності, які підживлюють і дають поштовх творчості, необхідно створити вдома творче середовище, в якому дітям буде зручно досліджувати й виражати свою творчість. Батькам бажано стати зразком для наслідування, беручи участь у творчих починаннях дітей. Якщо ви отримуєте справжнє задоволення від творчого пошуку, то передасте його своїм дітям. Діти починають цінувати мистецтво, музику й літературу, коли обговорюють їх удома з батьками.

• Створюйте простір. Творчість розквітає, коли є простір та інструменти. Це може бути фізичний простір та інструменти для вивчення, досліджень (від альбомів до комп'ютера), або це може бути психологічний простір, який надихає дитину на відкриття, експерименти з різним середовищем і примушує її відчувати себе комфортно, незважаючи на свої відмінності. Природне світло, фізичний простір і позитивна, приємна атмосфера допоможуть стимулювати творчість так, як і зміна оточення. Коли ми намагаємося провести колективне обговорення творчих підходів, то повинні відмовитись від критичного й суб'єктивного мислення та знаходити радість у дослідженнях, оригінальних підходах або інноваціях.
• Не квапте дитину. Творчості теж потрібен час для розвитку. Якщо є єдина правильна відповідь, і діти повинні мчати щодуху, щоби вчасно знайти її, вони не зможуть проводити час у творчих пошуках. Повернувшись наступного дня до незавершеної роботи, дитина може розглядати її під іншим кутом зору й надати рішенню новий напрямок або якісно продовжити колишній. (Нобелівський лауреат Лайнус Полінг уважає, що науково-творчий процес полягає у вигадуванні ідей, а потім у відсіюванні непотрібних.) Творчість часто полягає в розумінні суті, яка примушує людину дотримуватись певного шляху, хоча цей шлях може бути невизначеним і вимагати часу на вивчення.
• Пропонуйте варіанти вибору. Творчість полягає як у самому творчому процесі, так і в кінцевому результаті. Коли дітям надається вибір того, як вони хочуть виконувати завдання і які саме завдання вони хочуть виконувати, вони починають самостійно розвивати свій творчий стиль, що дуже надихає їх і надає їм сили. Надмірно конкурентне середовище, де наявна лише одна правильна відповідь і лише один спосіб знайти її, може відбити прагнення до творчості, перешкоджаючи експериментуванню. Творча атмосфера дозволяє дітям кидати виклик припущенням. Діти відчувають себе в безпеці, проявляючи себе та свої почуття. Коли діти висловлюють те, що відбувається в їх внутрішньому світі стосовно їх зовнішнього світу, з'являються можливості для пригод.

​Вимірювання рівня творчості

Творчість можна виявити практично в будь-якій сфері. У широкому сенсі вона характеризується інноваціями, винаходами й часто асоціюється з мистецтвом. Люди пов'язують її з «правопівкульним» мисленням, нестандартним (латеральним) або багаторівневим мисленням.

На відміну від IQ (коефіцієнта інтелекту), не існує стандартного тесту рівня творчості. Частково це пов'язано з тим, що суб'єктивна інтерпретація екзаменатора того, наскільки задіяна творчість, не дозволяє знайти стандартизовану оцінку. Є цілий ряд тестів, які вимірюють оригінальність ідей, рівень деталізації й кількість ідей, запропонованих у ході тесту. Проте немає жодного визнаного стандарту для вимірювання рівня творчості.

В Японії тести, призначені для вимірювання рівня творчості, оцінюють здатність людини вирішувати завдання та здатність розпізнавати їх. Інші тести вимірюють соціальні та особистісні характеристики, такі як незалежність, відкритість, естетична орієнтація (почуття смаку) й зацікавленість у складності.

Труднощі вимірювання рівня творчості полягають у тому, що люди визначають її по-різному. Отже, вона включає в себе відкриття нових ідей або нових незвичайних зв'язків між наявними ідеями. При цьому, як правило, необхідна певна інтуїція, що дає поштовх для винаходів та інновацій. Оскільки дуже багато галузей знань дають можливість для творчості, важко істотно звузити визначення. Наприклад, творчість може потребувати точності або високого рівня абстрактного мислення й художнього таланту.

Дотримання творчого імпульсу

Як би там не було, наше суспільство цінує творчість за те, що вона дозволяє нам – цивілізації – робити великі кроки вперед. Це цінність, яку слід культивувати вдома й у школі. Вивчення власного внутрішнього світу та реалізація творчих порухів у галузі мистецтва, науки, технологій та математики приносять радість і задоволення людям будь-якого віку.

         Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів
                         початкової школи
 
     Відповідно до Закону "Про загальну середню освіту" ( 651-14 )
з 1 вересня 2001 року розпочався перехід на новий зміст, структуру
та єдиний 4-річний термін навчання учнів початкової школи.
     Головним завданням      початкової       ланки       сучасної
загальноосвітньої  школи є забезпечення умов для інтелектуального,
соціального, морального, фізичного розвитку і саморозвитку кожного
учня,  що  реалізуються через оновлення змісту навчальних програм,
методики проведення уроку,  форм  організації  навчально-виховного
процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи.
     Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і
розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння
нового матеріалу;  формування в дітей уміння самостійно працювати;
розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.
     Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних
вимог до їх організації:
     - розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;
     - врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів,
їх  пізнавальних  можливостей,   специфіки   кожного   навчального
предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;
     - формування  загальнонавчальних  умінь  і  навичок   (уміння
правильно  розподіляти час,  встановлювати послідовність виконання
завдань,  виділяти головне,  використовувати  попередньо  вивчений
матеріал, застосовувати наявні знання тощо).
     Домашні завдання   (самопідготовка)   вдома   та   в    групі
продовженого   дня  слід  виконувати  в  умовах,  що  відповідають
гігієнічним і педагогічним вимогам.
     Раціональна організація  самопідготовки  (виконання  домашніх
завдань)  сприятиме  збереженню  здоров'я  учнів,  високого  рівня
функціонального стану їх організму протягом дня.
     Особливої уваги вчителів і вихователів при виконанні домашніх
завдань  в  умовах роботи групи продовженого дня потребують діти з
ослабленим здоров'ям  та  такі,  які  внаслідок  індивідуальних  і
типологічних  особливостей  нервової  системи не можуть виконувати
одночасно завдання з іншими учнями.  Таким дітям не рекомендується
регламентувати  час на виконання певних видів робіт,  для них слід
практикувати додатковий відпочинок.
     При визначені  форм,  характеру,  змісту,   обсягу   домашніх
завдань,  методів  їх  організації необхідно враховувати специфіку
навчального предмета,  пізнавальні можливості  учнів,  їх  вольові
якості та уподобання тощо.
     У початкових класах можливі як усні,  так і письмові  домашні
завдання;  індивідуальні,  що  заохочують,  стимулюють  школяра до
навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси
дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову,
аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного,
конструктивно-варіативного та творчого характеру.
     Домашні завдання  можна  диференціювати  в   залежності   від
підготовки   учнів,  їх  індивідуальних  особливостей  сприйняття,
пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт
та  їх  характер.  Доцільно  надавати  право  учням вибирати серед
різних  запропонованих  варіантів   (рівнів)   завдання   як   для
індивідуального  виконання,  так і для роботи в парах чи невеликих
групах.
     При визначенні   обсягів   домашніх   завдань   необхідним  є
врахування темпу і ритму роботи учнів,  навантаження їх навчальною
роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров'я.
     У 1-ому класі домашні завдання не задаються.
     У 2 - 4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт
орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу,  виконаного на  уроці,  і
бути  таким,  щоб  витрати  часу на їх виконання не перевищували у
2-му      класі  -  45 хв.,     у  3(2)   класі - 1 години 10 хв.,
у 4(3) класі - 1 год. 30 хв.
     Домашні завдання не рекомендується задавати на  канікули,  на
вихідні  та  святкові  дні.
     Добір завдань  для  домашньої  роботи,  інструктаж  щодо   їх
виконання  (повний,  стислий,  конкретний  тощо)  учитель продумує
завчасно і фіксує в поурочному плані - конспекті уроку.
     Домашнє завдання  може  бути  задано з предметів інваріантної
частини навчального плану,  з  будь-якого  розділу  програми,  але
тоді,  коли  його  доцільність  вмотивована.
     З основ  здоров'я  та  фізичної   культури,   основ   безпеки
життєдіяльності,  трудового навчання,  художньої праці,  мистецтва
(музики,  образотворчого мистецтва) домашні завдання,  як правило,
не задаються.
     Успішне виконання  учнями  домашніх  завдань  в  значній мірі
залежить від співпраці учителя (вихователя групи продовженого дня)
з   їхніми   батьками.  Важливо  переконати  батьків  у  тому,  що
дотримання оптимального  режиму  виконання  домашніх  завдань,  їх
посильна допомога і контроль за виконанням сприятимуть розв'язанню
основної  мети  навчальної  домашньої  роботи.   Вчитель   повинен
знайомити  батьків з основними програмовими вимогами до навчальних
предметів,  усного та писемного мовлення молодших  школярів  тощо,
повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань.
     Місце подачі домашнього  завдання  може  бути  на  будь-якому
етапі уроку.
     Не допускається подача домашнього завдання під час  чи  після
дзвінка на перерву,  після уроків,  оскільки воно в повній мірі не
фіксується дітьми;  учні позбавлені можливості ставити  запитання;
учитель не встигає пояснити суть завдання.
     Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними:
     фронтальна, індивідуальна,         колективна,         само-,
взаємоперевірка,  творча тощо.  Вибір форми контролю залежить  від
змісту, виду і мети домашнього завдання.
     Домашні завдання повинні перевірятися  вчителем  систематично
(див.  "Система  контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів
початкової школи", 2001 р.).
     Контроль та    відповідальність   за   перевантаження   учнів
домашніми  завданнями  покладається  на  заступника  директора   з
навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу.
 
 Заступник Державного секретаря                  Г.Г. Науменко
 
 "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України",
 N 5-6, березнь, 2002 р.

Роль домашнього завдання в процесі шкільного навчання складно переоцінити. Чи буде учень регулярно і якісно його виконувати, багато в чому залежить від тих способів і форм перевірки, які вибирає учитель. У цій статті ми розглянемо цікаві і оригінальні способи перевірки домашнього завдання.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання - важливий і невід'ємний етап будь-якого уроку. Якщо перевірочна система не налагоджена, роль самостійної домашньої роботи учня практично знецінюється.

Перевірити домашнє завдання можна наступними способами:

        викликати одного або декількох учнів до дошки і опитати по темі;

        провести фронтальне опитування в класі (опитування з місця);

        виконати аналогічне завдання;

        використовувати індивідуальні картки;

        провести вибіркову перевірку письмового завдання;

        провести самоперевірку або взаємоперевірку письмового завдання.

Вийти до дошки і розповісти вивчене правило або переписати із зошита вирішений приклад - багатьом учням така перевірка здається дуже нудним заняттям. Нерідко з цієї причини у школяра відпадає всяке бажання самостійно готуватись до уроку дома.

Як же перевірити домашнє завдання? Секрет полягає в гармонійному поєднанні педагогом традиційних і незвичайних, оригінальних, цікавих форм і методів перевірки, які активізують розумову діяльність у учнів, підвищують самостійність, народжують і зберігають мотивацію регулярно і якісно виконувати домашню роботу. Пропонуємо увазі педагогів декілька цікавих ідей.   

Оригінальні способи перевірки домашнього завдання

        Дискусія

Для її проведення клас необхідно розбити на групи, кожна з яких виступатиме в захист своєї позиції або погляду на проблему. Одна точка зору може бути викладена в підручнику або довіднику, а інша, відмінна від неї, може належати комусь з учнів або учителеві. У дискусії важливі міркування і аргументи учнів, а результатом її стане глибше пізнання суті вивченого явища.

        Питання авторові (у формі інтерв'ю)

Це незвичайний і дуже цікавий спосіб перевірки домашнього завдання. Учитель пропонує учнямпридумати декілька питань авторові відкриття, винаходу, твору, щоб глибше пізнати його сенс. Відповідати на питання можуть  найбільш підготовлені учні, а на найскладніші з них - учитель. Приміром, при перевірці домашнього завдання по хімії можна адресувати питання, що цікавлять, Дмитру Івановичу Менделєєву, по фізиці - Ісааку Нюьтону, по геометрії - Піфагору, по літературі - Федору Михайловичу Достоєвському.

        Тематичний кросворд

Багато учнів захоплюються розгадуванням кросвордів, проявляючи при цьому завидну впертість та зацікавленість. Щоб цікаво перевірити домашнє завдання, учителеві необхідно скласти кросворд по відповідній темі і запропонувати розвязати його учням. Особливо діти люблять інтерактивні кросворди, які можна розгадувати усім класом.

        Несподівані питання

Завдання учителя сформулювати питання інакше, ніж в підручнику після параграфа. Якщо учень сумлінно підготувався до уроку, труднощів з відповіддю у нього не виникне, а певна різноманітність в процес перевірки буде внесена.   

        Рецензія на усну відповідь

Учням пропонується вислухати відповідь однокласника,  підготувати і виступити з усною рецензією на нього (з урахуванням достоїнств і недоліків, внесенням доповнень і уточнень).

        Взаємна перевірка

При перевірці письмового домашнього завдання по хімії, російській або англійській мові, математиці можна запропонувати  учням обмінятися зошитами з сусідом по парті, перевірити виконання завдань, поставити оцінку і розповісти про допущені помилки, обговоривши спірні питання.   

        Короткі письмові відповіді

Замість усного опитування учитель просить відповідати на нескладні питання по темі письмово. При цьому відповідь повинна складатися з двух-трех слів. Таке завдання допомагає кращому засвоєннюучнями теоретичних знань. 

        Звіряння з проектором

Правильний варіант виконання домашнього завдання виводиться учителем на екран проектора. Учні звіряються з ним, виправляють допущені помилки, отримуючи по ходу необхідні коментарі від учителя або однокласників.

        Опитування-світлофор

У нашому випадку світлофором виступає довга картонна смужка червоного кольору з одного боку і зеленого - з іншою. Звернена до вчителя зелена сторона свідчить про готовність учня до відповіді на поставлене питання ("Знаю"!), червона - про те, що учень не готовий відповісти ("Не знаю"!). Якщо на питання базового рівня учень показує червону сторону, - це сигнал тривоги для учителя. Це двійка, яку учень сам собі поставив. Можна ставити і творчі питання, при цьому червоний сигнал означає "Не хочу відповідати"!, а зелений - "Хочу відповісти"!.

        Солідарне опитування

Якщо учень біля дошки не може впоратися із завданням, необхідно звернутися за допомогою до класу. Хто хоче допомогти? З тих, хто бажає надати допомогу, педагог вибирає найбільш сильного учня і пропонує йому пошепки дати підказку товаришеві. Як варіант - учень сам вибирає того, чиєї допомоги він потребує, а учитель дає тренерові 10-15 хвилин на підготовку.

        Взаємне опитування

Педагог дає доручення трьом найбільш підготовленим учням провести опитування тих, хто підготувався на "10-12", "7-9" або "4-6". Учень, що записався в третю групу і успішно відповів в ній на питання, може ще раз спробувати свої сили.

        Програмоване опитування

В цьому випадку учневі необхідно вибрати правильну відповідь з тих, які пропонує учитель. Така форма роботи при усному опитуванні використовується рідко. І абсолютно дарма. Адже в зіткненні різних думок учнів "плавиться" нерозуміння. Учитель може стати на захист невірної відповіді, щоб дати учням можливість посперечатися.

        Тихе опитування

Учитель неголосно розмовляє з одним або декількома учнями, а увесь клас виконує інше завдання.

        Опитувальний ланцюжок

Такий спосіб опитування рекомендується застосовувати для отримання розгорнутої і логічно зв'язної відповіді. При цьому один учень починає відповідь, учитель в будь-якому місці жестом перериває його і пропонує продовжити думку іншому учневі.   

        Лист "захисту"

Створюється для непідготовлених учнів і знаходиться завжди в одному і тому ж місці. Учень, який не готовий до уроку, вписує своє прізвище в захисний лист і може бути упевнений, що його сьогодні не запитуватимуть. Завдання вчителя - тримати ситуацію під контролем.

        Гра "Малюємо відповідь"

Учителеві необхідно підготувати питання по пройденій темі, відповіді на які учні зможуть швидко і просто намалювати. Діти мають бути попереджені, що відповіді треба не озвучувати, а зображувати на папері. 

        Гра "Поплескаєм-потупцюєм"

Перевіряючи домашнє завдання, педагог ставить питання і пропонує варіанти відповідей до них. У разі правильної відповіді завдання дітей - поплескати в долоні, якщо ж відповідь невірна - потопати ніжками. Ця гра - прекрасна розминка і хороший спосіб зняти напругу в класі.

        Командна гра "Що і чому"?

У створених командах педагогом призначається капітан. Завдання для кожної з команд полягає у вигадуванні питань після вивченої теми і почергової відповіді на них. Право відповіді надає капітан. Важливо, щоб в обговоренні брали участь усі члени команди.       

        Гра "Семицвіточка"

Педагогові необхідно заздалегідь підготувати паперові квіти із семи кольоровими пелюстками по кількості команд. За правильну відповідь по пройденій темі команда отримує одну пелюстку. Грають до тих пір, поки  одна з команд не збере квітку повністю.

        Гра "Лови м'яч"

Гра проводиться в колі. Учитель ставить питання і підкидає м'яч. Учень, який його упіймав, дає відповідь.  

Підведемо підсумки

Ступінь ефективності виконання домашнього завдання учнями багато в чому залежить від того, наскільки цікавою і різноманітною за формою і змістом буде його перевірка. Запропоновані в цій статті способи перевірки самостійної домашньої роботи учнів для досягнення результату повинні застосовуватися педагогом систематично і комплексно.     

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів

Додаток

до листа Міністерства освіти                 і науки України

від 28 січня  2014 № 1/ 9 - 74

Інструктивно-методичні матеріали

щодо контролю та оцінювання  навчальних досягнень

учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів

          Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».  

Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються такими критеріями:

– якість знань (міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість);

– сформованість ключових, загально предметних і предметних компетентностей, способів навчальної діяльності (виконання за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);

– володіння досвідом елементарної творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні);

– володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв виділяються інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів. Їх загальнодидактичні характеристики такі:

початковий рівень (1–3 бали) – учень/учениця засвоїв/засвоїла знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити; володіє різними видами умінь на рівні копіювання зразка виконання способу дії; виконує самостійну роботу під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не може сприйняти відразу, а потребує детального кількаразового її пояснення;

середній рівень (4–6 балів) – учень/учениця володіє знаннями у формі понять, відтворює їх зміст, ілюструє прикладами з підручника; відповідь будує у засвоєній послідовності; володіє вміннями на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою;

достатній рівень (7–9 балів) – учень/учениця володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє не тільки відомими, а й новими прикладами, встановлює відомі внутрішньопонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти за різними ознаками, які охоплюються засвоєними поняттями; під час відповіді може відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв’язків; володіє вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володіє вміннями виконувати окремі етапи розв’язання проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем;

високий рівень (10–12 балів) – учень/учениця володіє системою понять в межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти за різними ознаками, відповідь аргументує новими прикладами; вміє застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях; самостійні роботи виконує без допомоги вчителя; виконує творчі завдання.

Організація контрольно - оцінної діяльності

У навчальному процесі поєднуються контрольно - оцінна діяльність учителя,  контрольно - оцінна діяльність учня у відношенні один одного (взаємоконтроль та взаємооцінка) і контрольно - оцінна діяльність учнів відносно  процесу і результату власної діяльності (самоконтроль і самооцінка).

Для того, щоб оцінка стала засобом розвитку активності та ініціативи самого учня, він повинен навчитися самостійно здійснювати контроль та оцінку. Тому головним завданням вчителя є цілеспрямоване формування самостійності учнів  у здійсненні контрольно - оцінної діяльності.

Формування адекватної самооцінки учня – дуже складний процес. З перших днів навчання учнів у школі вчитель працює з учнями над формуванням навичок співпраці, найпростіших методів самооцінки та самоконтролю.

У першому класі закладаються основи діяльності з самооцінки:

- перш, ніж оцінювати виконану дію, необхідно визначити разом з учнями показники, по яких буде здійснюватися оцінювання;

- оцінка будь-якої дії  спочатку здійснюється дитиною і тільки потім дорослим (пріоритет самооцінки);

- обговорення можливих причин розбіжності оцінок дорослого і дитини проводиться індивідуально в довірливому середовищі.

На уроках музичного та образотворчого мистецтва у 2-4 класах учні можуть використовувати оціночні таблиці, що дозволяють фіксувати наявність уявлень у сфері музичного та образотворчого мистецтва, ступінь сформованості практичною музичною та образотворчою діяльністю.

При визначенні критерію важливо враховувати позицію, в якій учень здійснює музичну діяльність, оскільки кожній із позицій відповідають певні показники (правильно, точно – для слухання; виразно, емоційно – для виконання; оригінально – для творчої роботи тощо).

Критерій визначається до початку діяльності. Обов’язковою умовою є відповідність критерію реальним можливостям учнів. Наприклад, до початку співу, слід встановити, яким повинно бути виконання (виразним, відображаючим настрій, характер музики; емоційним, що передає ставлення виконавця до виконуючого твору).

На основі висунутих критеріїв здійснюється прогностична оцінка, в ході якої учні відповідають на такі питання: чи можна під час співу передати характер і настрій музики під час співу? Чи можемо передати своє ставлення до пісні? Зміст критерію і прогностичної оцінки повинні співпадати. Слід звернути увагу, що критерій учнем не озвучується, вони оперують показниками, зрозумілими для них і не вимагають пояснень. Виконавська діяльність здійснюється після проведення прогностичної оцінки. Закінчивши виконання, учні здійснюють самооцінку, відповідають на питання: чи змогли ми передати характер, настрій музики під час співу. Чи змогли передати своє ставлення до пісні. Після самооцінки учитель коментує процес і результат здійснення виконавської діяльності.

Слід розрізняти ретроспективну (після виконання завдання) і прогностичну (до виконання роботи) самооцінку. Першочергово ведеться робота з формування ретроспективної самооцінки. Тільки тоді, коли здійснення контролю і оцінки стане звичною нормою для учнів, можна переходити до формування прогностичної самооцінки.

Вчитель може висловлювати оціночні судження в різних формах: словесній: Ти правильно виконав завдання. Ти правильно розв’язав задачу. Ти акуратно виконав роботу. Твоя робота достойна високої оцінки тощо); графічній (лінієчки самооцінки; сходинки зростання, графіки тощо), знакової (знаки «+», «-» та ін.).

При оцінюванні в балах рекомендується використовувати в контрольно-оцінній діяльності повний алгоритм оцінювання, що включає словесно-оціночне судження і виставлення оцінки в балах

Орієнтовні вимоги до оформлення письмових робіт з мов

У період навчання грамоти учні 1 класу виконують навчальні завдан­ня в зошиті з друкованою основою (зошити для письма і розвитку мов­лення), де подано зразки написання літер, їх поєднань, окремих слів і ре­чень, а також вправи на розвиток мислення і мовлення школярів.

Щоб навчити першокласників орієнтуватись у розлініюванні зошита та для виконання індивідуальних, диференційованих вправ і завдань, по­чинаючи з листопада (січня), можна паралельно практикувати виконан­ня окремих завдань у шкільних зошитах з таким самим розлініюванням.

Завдання, пов’язані з мовним аналізом (креслення схем речень, звуко-складової структури слів, «друкування» то­що), першокласникам рекомендується виконувати в окремому зошиті в клітинку.

У 2 класі на уроках української та інших мов учні пишуть у зошитах в дві лінії з похилими лініями. У І семестрі 3 класу учні продовжують писати в таких самих зошитах або в зошитах у дві горизонтальні лінії без похилих ліній. У третьому класі учні поступово переходять на письмо в зошитах в одну лінію. Повний перехід усіх учнів класу на письмо в одну лінію може бути закінчений наприкінці 3 класу. Висота малих літер у цих зошитах повинна бути близько                  1/2 висоти робочої лінії.

Записи на новій сторінці зошита учні починають робити з першого робочого рядка.

Початок запису тексту і його заголовок мають бути на одній сторінці. Якщо залишаються вільні рядки на сторінці, то їх можна використовувати для  виконання інших завдань на розсуд учителя.

Між датою і назвою роботи (класна, домашня), між назвою та видом роботи, а також між видом роботи та заголовком рядок не пропускають. У зошитах з графічними сітками у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності з похилими лініями та без них між кінцевим рядком тексту однієї письмової роботи і початком на­ступної рекомендуємо пропускати один робочий  рядок;  у зошитах з графічною сіткою з горизонтальними лініями - два робочі рядки для відокремлення однієї ро­боти від іншої та для виставляння оцінки і записів учителя.

Орієнтовні вимоги до оформлення письмових робіт з математики

Навчальні письмові завдання з математики учні вико­нують у зошитах у клітинку.

Запис математичних завдань розпочинають на другій повній клітинці зверху та другій клітинці від поля чи згину сторінки зошита.

Між записами дати, назви роботи та її виду в зошитах з математики пропускають одну клітинку.

Між кінцевим рядком завдання однієї письмової роботи і початком наступної в зошитах з математики пропускають чотири клітинки для виставляння оцінки та для поміток учителя.

Літери і цифри рекомендується писати у клітинці зошита похило,  кожну цифру, знак і літеру записувати в окремій клітинці.

Цифри в 1-4 класах записуються висотою в одну клітинку. Малі літери в 1-2 класах – висотою в одну клітинку, в 3-4 кла­сах – 2/3 клітинки. Великі літери в 1-4 класах пишуть заввишки в півто­ри клітинки.

Математичні вирази можна розміщувати в рядок або в стовпчик.

Між виразами відстань добирають довільно (2-3 клітинки), але з дотриманням си­метрії та економії паперу.

Для полегшення пошуку способу розв’язання задачі пропонується записувати текст задачі коротко, використовуючи різноманітні форми: схему, таблицю, графічні умовні позначення, малюнок, орієнтуючись на опорні слова тексту. Добір форми скороченого запису задачі учень здійснює самостійно. Незначні неточності в записі короткої умови не впливають на оцінку.

У запитанні задачі найменування одиниць величини пишуть повністю, наприклад:

Скільки кілограмів картоплі в двох кошиках?

Після чисел найменування пишуть скорочено (відповідно до Державного стандарту України «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» (ДТСУ 3582-97), затвердженогонаказом Держстандарту України від 4 липня 1997 р. № 391):

– без крапки: 3 мм,  5 см, 7 дм, 9 м, 12 км; 2г, 7 кг, 9 ц, 10 т; 12 с, 17 хв,            15 год; 15 грн;

– крапка ставиться після скороченого найменування грошової оди­ниці – копійки: 20 к.

Одиниці швидкості скорочено записують так: 60 м/с (або 60 мза 1 с),              17 км/год (або 17 км за 1 год).

Одиниці площі: 18 см², 31 дм^2, 73 м² . Висота цифри 2 біля літери орієнтовно становить 1/2 клітинки.

Назви предметів біля цифри записують за правилами ско­рочень:                      8 д. (8 дерев), 14 гр. (14 грибів), 36  ябл. (36 яблук).

У відповіді до задачі назви предметів пишуть повністю:учень прочитав   5 казок.

У 1 і 2 класах відповідь задачі записують коротко, наприклад: 7 кг цукру. Повну відповідь рекомендується записувати, починаючи з 3 класу, її слід будувати за загаль­ними правилами побудови речень (відповідей на запитання).

У складеній задачі після кожної дії, окрім останньої, коротко записується пояснення, наприклад:

1) 18 + 9 = 27 (кг ) – зібрали яблук.

2) 27 : 3 = 9 (кг)

Відповідь: в один ящик умістилось 9 кг яблук.

Орієнтовні вимоги до перевірки письмових робіт

Учителю рекомендується систематично перевіряти та оцінювати якість вико­нання учнями кожної письмової роботи, оскільки це дає можливість виз­начити рівень засвоєння знань, умінь та навичок і планувати на діагностувальній основі навчально-корекційну роботу.

Усі письмові роботи навчального і контрольного характеру перевіряються до наступного уроку. Після перевіреної роботи рекомендується  виконувати роботу над помилками колективно під керівництвом учителя чи самостійно.

Кожен вид помилок як з мови, так і з математики потребує від учи­теля відповідного способу виправлення.

Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку для практичного вправляння дає зразок правильного їх написання.

Під час формування графічних навичок допускається виправлення форми літери чи цифри з метою вказування, де саме учень припускається помилки. Неправильність нахи­лу помічається похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.

Граматичні та пунктуаційні помилки вчитель підкреслює  і виправляє власноруч.

Стилістичні і лексичні - підкреслює хвилястою лінією. На наступних уроках найтиповіші з них колективно обговорю­ються, внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюються і записуються в зошит.      

До виправлення помилок у письмових роботах учитель може підходити диференційовано: у зошитах учнів, які навчаються на достатньому і високому рівнях, підкреслити слово з помилкою, в інших учнів – підкреслити помилку. Саме виправлення пропонується зроби­ти учням під час виконання роботи над помилками. Виправляти записи повністю бажано в зошитах учнів, які неспроможні зробити це самостійно. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду. 

Помічену в обчисленнях помилку вчителю рекомендується тільки підкреслити, а учню - правильно обчислити й виправити її. У зошитах учнів, які самостійно не можуть виправити неправильний результат обчислення, учитель може закреслити його і зверху написати правильний.

Виправляти неправильний результат по написаному не рекомендується.

Якщо учень помилився під час розв’язування складеної задачі в до­борі дії чи в обчисленнях у ній, бажано запропонувати, щоб він правильно розв’язав усю задачу і заново записав її розв’язання.

Якщо задача розв’язана правильно, але неправильно сформу­льовано пояснення чи відповідь, варто підкреслити цей текст і запропонувати учневі правильно його сформулювати й записати заново.

Усі записи, зроблені вчителем в учнівському зошиті (виправлення по­милок, підкреслення, зразки письма, оцінка, фрази типу Правильно, Уже значно краще тощо), виконуються чітко, каліграфічно й охайно пастою червоного кольору.

Далі наводимо рекомендації щодо особливостей оцінювання з окремих навчальних предметів.

ІІІ. Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольне списування і контрольний текстовийдиктант.

Контрольне списування рекомендується проводити в 1 класі – у кінці року, в 2-4 класах – наприкінці кожного семестру.

Контрольний диктант рекомендується проводити: в 2 класі – один раз у кінці першого семестру і двічі в другому семестрі; в 3-4 класах – двічі на кожний семестр.

Обсяги текстів для диктантів і списування: у 1 класі – 20-30 слів, у 2 класі – 30-50 слів, у 3 класі – 50-70 слів, у 4 класі – 70-90 слів.

При оцінюванні диктантів доцільно брати до уваги грамотність, каліграфію (правильність написання букв та їх з’єднань) і культуру оформлення  письмової роботи: від оцінки за грамотність рекомендуємо віднімати 1-2 бали за помилки в написанні букв і їх з’єднань та недотримання культури оформлення письмової роботи.

Оцінювання грамотності рекомендуємо здійснювати за такими вимогами:

– орфографічні і пунктуаційні помилки вважаються рівноцінними;

– помилка в одному й тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на одне правило, але в різних словах вважаються різними помилками;

– негрубими вважаються такі помилки: повторення тієї самої букви в слові; недописування букви в кінці слова (не за правилом); двічі підряд написане те саме слово в реченні. Дві негрубі прирівнюються до однієї грубої помилки;

– чотири охайні виправлення (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

– орфографічні та пунктуаційні помилки на невивчені правила виправляються, але не враховуються (якщо відповідні слова не були виписані на дошку під час диктанту, а розділові знаки не диктувалися вчителем).

Норми оцінювання грамотності:

Рівеньнавчальних досягнень учня/учениці	Бали	Кількість помилок
Початковий	1	9 і більше
	2	8
	3	7
Середній	4	6
	5	5
	6	4
Достатній	7	3
	8	2
	9	1
Високий	10	1 негруба помилка або 2-3 виправлення
	11	1 виправлення
	12	––

Показники темпу читання вголос

Клас	І семестр	ІІ семестр
2	35-45 сл/хв	50-60 сл/хв
3	65-70 сл/хв	75-80 сл/хв
4	80-85 сл/хв	90-95 сл/хв

Менший і більший числові показники для кожного класу є нормативними. Вони відповідають критеріям найвищого рівня, якщо учень повноцінно оволодів іншими якостями читання, співвідносними з цим рівнем.

Сформованість техніки читання вголос (правильність, спосіб, темп)  у ІІ семестрі 2 класу визначається за такими вимогами (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»)

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Учень/учениця читає відривними складами, припускаючись численних помилок у закінченнях, наголошуванні слів, на пропуск, перестановку літер і складів, помилок мовного характеру. Темп читання суттєво нижчий від нормативного (на 10 і більше слів від меншого нормативного числа)
	2	Учень/учениця читає переважно складами, з тривалими паузами у темпі, значно нижчому від нормативного (на 8 і більше слів від меншого нормативного числа), припускаючись численних помилок у закінченнях, наголошуванні слів, на пропуск, перестановку літер і складів, помилок мовного характеру
	3	Учень/учениця значну кількість слів читає складами, не дотримуючись пауз між реченнями і смисловими групами слів. Темп читання нижчий від нормативного (на 7 і більше слів від меншого нормативного числа). Припускається багатьох помилок на перестановку, заміну складів, звуків, слів, у наголошуванні слів
Середній	4	Учень/учениця читає словами і складами. Читання монотонне у темпі, нижчому від нормативного (на 5-6 слів від меншого нормативного числа). Часто припускається помилок у вимові, наголошуванні слів
	5	Учень/учениця читає переважно словами. Припускається помилок на заміну, перестановку складів, у наголошуванні слів, порушує правила вимови. Темп читання дещо нижчий від нормативного (на 3-4 слова від меншого нормативного числа)
	6	Учень/учениця читає переважно плавно, цілими словами у темпі, що відповідає нормативному, припускаючись мовленнєвих помилок, а також у наголошуванні слів
Достатній	7	Учень/учениця читає плавно, цілими словами у темпі, що відповідає нормативному. Припускається кількох орфоепічних, мовленнєвих помилок
	8	Учень/учениця читає плавно словами, правильно, у відповідному темпі. Припускається окремих помилок у наголошуванні слів
	9	Учень/учениця читає плавно словами і групами слів, правильно, у відповідному темпі. Припускається окремих орфоепічних помилок
Високий	10	Учень/учениця читає правильно, плавно словами і групами слів, у відповідному темпі. Мають місце поодинокі орфоепічні помилки
	11	Учень/учениця читає правильно, плавно словами і групами слів, у відповідному темпі з дотриманням норм літературної вимови
	12	Учень/учениця читає правильно, плавно словами і групами слів, у відповідному темпі з дотриманням норм літературної вимови

Показники темпу читання мовчки

Клас	І семестр	ІІ семестр
3	85-100 сл/хв	95-110 сл/хв
4	110-130 сл/хв	130-150 сл/хв і більше

Вимоги до оцінювання досвіду читацької діяльності учнів 2 класів         

 (ІІ семестр) у балах (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»):

Рівень навчаль-них досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Учень/учениця усвідомлює окремі фрагменти змісту твору, частково виконує завдання за змістом тексту лише зі значною допомогою вчителя. Припускається численних мовних, мовленнєвих, орфоепічних помилок
	2	Учень/учениця під час читання (слухання) здатний(а) зосереджувати свою увагу на окремих епізодах, зазвичай емоційно забарвлених; частково розуміє значення окремих слів, словосполучень, речень у тексті; виконує окремі завдання за змістом твору лише зі значною допомогою вчителя. Припускається численних мовних і мовленнєвих помилок
	3	Учень/учениця під час читання (слухання) здатний(а) зосереджувати свою увагу лише на подіях; не завжди розуміє, як вони пов’язані між собою; виконує завдання за змістом твору лише зі значною допомогою вчителя; спроможний(а) розрізнити твори за їх жанровими ознаками (казка, вірш, оповідання), назвати окремі структурні елементи дитячої книжки (обкладинка, сторінка, назва книжки) лише після кількаразового пояснення вчителя. Мовлення характеризується наявністю багатьох орфоепічних і мовленнєвих помилок
Середній	4	Учень/учениця виконує завдання за змістом твору, називає окремих персонажів, дає відповідь на запитання за змістом тексту лише з допомогою вчителя; утруднюється у практично розрізнити жанрові ознаки вивчених творів. Припускається багатьох мовних і мовленнєвих помилок
	5	Учень/учениця виконує завдання за змістом твору, усвідомлює його фактичний зміст з допомогою вчителя; може точно, як у тексті, назвати окремих персонажів. У розрізненні основних жанрів вивчених творів потребує допомоги вчителя. Утруднюється правильно назвати призначення окремих структурних елементів дитячої книжки. Припускається мовних і мовленнєвих помилок
	6	Учень/учениця самостійно виконує завдання за змістом твору, усвідомлює його фактичний зміст з незначною допомогою вчителя. Висловлює (без аргументації) власне ставлення до подій, вчинків персонажів. Виявляє нестійкі уміння у практичному розрізненні основних жанрів вивчених творів. Правильно називає та усвідомлює призначення окремих структурних елементів дитячої книжки. Почасти припускається мовних і мовленнєвих помилок
Достатній	7	Учень/учениця переважно самостійно виконує завдання за текстом: усвідомлює фактичний зміст, визначає і називає персонажів твору; знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту твору; визначає тему, складає план твору з допомогою вчителя. Розрізняє твори за жанровими ознаками з незначною допомогою вчителя. Правильно наводить 3 приклади вивчених програмових творів, в окремих випадках неправильно називає їх авторів. З незначною допомогою вчителя виявляє уміння орієнтуватися у дитячій книжці з опорою на її структурні елементи, іноді припускається неточностей під час пояснення їх призначення. Припускається окремих мовних та мовленнєвих помилок
	8	Учень/учениця загалом самостійно виконуючи завдання за текстом: висловлює власне ставлення до подій, вчинків персонажів, користуючись елементарною оцінювальною лексикою; знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту твору; визначає тему твору з незначною допомогою вчителя; в цілому самостійно складає план твору. Переважно самостійно практично розрізняє твори за жанровими ознаками; правильно наводить 4 приклади вивчених програмових творів, в окремих випадках неправильно називає їх авторів; виявляє уміння орієнтуватися у дитячій книжці з опорою на її структурні елементи, іноді припускається неточностей під час пояснення їх призначення. Є поодинокі мовленнєві помилки
	9	Учень/учениця самостійно виконує завдання за текстом: висловлює власне ставлення до подій, вчинків персонажів, припускаючись неточностей у формулюванні найпростіших оцінювальних суджень; знаходить у тексті відповіді на запитання щодо відтворення фактичного змісту твору; визначає тему твору. Практично розрізняє твори за жанровими ознаками (з незначною допомогою вчителя). Правильно наводить 5 прикладів вивчених програмових творів, в окремих випадках неправильно називає їх авторів. З незначною допомогою вчителя орієнтується у дитячій книжці з опорою на її структурні елементи, іноді припускається неточностей під час пояснення їх призначення
Високий	10	Учень/учениця правильно виконує завдання за текстом: Висловлює найпростіші оцінювальні судження щодо поведінки, вчинків героїв; формулює запитання до окремих абзаців тексту; самостійно визначає тему твору; пояснює зв’язок заголовка із змістом твору; визначає у тексті структурні елементи (зачин, основну частину, кінцівку); складає план твору. Практично розрізняє казку, вірш, оповідання та правильно наводить 2-3 приклади кожного жанру. Правильно називає 6 вивчених програмових творів та їх авторів. Свідомо користується структурними елементами дитячої книжки у навчальній діяльності (правильно визначає орієнтовний зміст книжки з опорою на заголовок та ілюстрації; знаходить необхідний твір у змісті та визначає сторінку, на якій він знаходиться)
	11	Учень/учениця правильно виконує завдання за текстом; висловлює оцінювальні судження щодо поведінки і вчинків героїв з використанням відповідної оцінної лексики, аргументує свої відповіді з посиланням на текст. Практично розрізняє казку, вірш, оповідання та правильно наводить 2-3 приклади кожного жанру. Правильно називає 6-7 вивчених програмових творів та їх авторів. Свідомо користується структурними елементами дитячої книжки у навчальній діяльності (правильно визначає орієнтовний зміст книжки з опорою на заголовок та ілюстрації; знаходить необхідний твір у змісті та визначає сторінку, на якій він знаходиться)
	12	Учень/учениця швидко і правильно виконує завдання за текстом, висловлює й аргументує оцінювальні судження з посиланням на текст. Практично розрізняє казку, вірш, оповідання, правильно наводить 2-3 приклади, визначає найпростіші їх жанрові ознаки. Правильно називає 6-7 вивчених програмових творів та їх авторів. Свідомо користується структурними елементами дитячої книжки у навчальній діяльності (правильно визначає орієнтовний зміст книжки з опорою на заголовок та ілюстрації; знаходить необхідний твір у змісті та визначає сторінку, на якій він знаходиться)

МАТЕМАТИКА

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів                    з математики є складники предметної компетентності – знання, уміння та навички, здатність їх застосовувати у навчальних і життєвих ситуаціях.

Контроль навчальних досягнень учнів рекомендуємо здійснювати шляхом поточної перевірки (1–4 класи) і тематичної перевірки (2–4 класи).

Перевірка навчальних досягнень учнів в усній формі

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів в усній формі є: якість знань та умінь – правильність, повнота, глибина, дієвість, гнучкість, конкретність і узагальненість, системність, усвідомленість, міцність; культура математичного мовлення – послідовність викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні висновків.  

Усні відповіді учнів оцінюються за такими показниками (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»): 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Учень/учениця розрізняє математичні об’єкти, подані в готовому вигляді (поняття, дії, правила, окремі геометричні форми в довкіллі); виконує найпростіші математичні операції за допомоги вчителя
	2	Учень/учениця розрізняє окремі об’єкти вивчення (математичні поняття за їх ознаками, формули); виконує найпростіші математичні операції на рівні копіювання зразка виконання
	3	Учень/учениця розрізняє об’єкти вивчення (математичні операції, моделі задач); виконує елементарні математичні операції після детального кількаразового їх пояснення вчителем
Середній	4	Учень/учениця частково відтворює засвоєну навчальну інформацію, наводить приклади за аналогією або за підказкою вчителя; розуміє математичну термінологію; розв'язує однотипні математичні операції за наданим зразком
	5	Учень/учениця відтворює засвоєну навчальну інформацію за допомоги вчителя (називає суттєві ознаки математичних об’єктів); частково використовує математичну термінологію; виконує математичні операції, але не вміє пояснити свої дії
	6	Учень/учениця відтворює навчальну інформацію у засвоєній послідовності (за допомоги вчителя формулює правила, закони й залежності, ілюструє їх прикладами); частково коментує способи виконання математичних операцій
Достатній	7	Учень/учениця виділяє суттєві ознаки математичних понять; формулює прості висновки; застосовує знання й уміння під час виконання математичних завдань за знайомим алгоритмом; частково пояснює свої дії
	8	Учень/учениця розкриває сутність математичних понять, ілюструє їх прикладами; самостійно виконує математичні операції; детально пояснює свої дії
	9	Учень/учениця усвідомлено відтворює навчальний зміст, ілюструє відповіді прикладами з реального життя; виконує завдання, які потребують значної самостійності; виправляє помилки, на які вказує вчитель
Високий	10	Учень/учениця вільно володіє програмовим матеріалом, встановлює міжпонятійні зв’язки, комбінує елементи навчальної інформації і способи діяльності для одержання іншого шляху виконання завдання; аналізує та обґрунтовує способи виконання математичних операцій; знаходить і виправляє власні помилки
	11	Учень/учениця демонструє гнучкі знання; описує варіативні ситуації, в яких можна застосовувати певне знання чи вміння; будує алгоритми виконання математичних завдань; застосовує елементи пошукової діяльності; володіє навичками самоконтролю
	12	Учень/учениця виявляє системність знань і способів математичної діяльності, використовує набутий досвід у змінених навчальних умовах і життєвих ситуаціях; демонструє нестандартний підхід до розв'язування навчальних і практично зорієнтованих задач; об’єктивно оцінює свою роботу

Критеріями оцінювання письмових робіт є правильність і обсяг виконаної роботи.

Під час перевірки слід розрізняти грубі й негрубі помилки. Дві негрубі помилки рекомендуємо прирівнювати до однієї грубої.

До грубих помилок належать:

-   неправильне обчислення у завданні, мета якого – перевірка обчислювальних умінь і навичок;

-   неправильне розв'язання задачі (пропуск дії, неправильний добір дії, зайва дія);

-   незнання або неправильне застосування властивостей, правил, алгоритмів, залежностей;

-   невідповідність виконаних вимірювань та геометричних побудов умові завдання.

Негрубими помилками є:

-   неправильно виконане обчислення у випадку, коли метою завдання не передбачена перевірка обчислювальних умінь і навичок;

-   відсутність пояснювального тексту, відповіді завдання, назви величин або невідповідність їх виконаним діям та отриманим результатам;

-   не доведене до логічного кінця перетворення величин;

-   неправильне за стилістикою формулювання запитання чи відповіді задачі;

-   неправильне списування даних завдання за умови правильного його виконання;

-   помилки у записах математичних термінів, символів, позначеннях геометричних фігур.

Якщо учень (учениця) самостійно знаходить і охайно виправляє допущену помилку, то  це не вважається недоліком роботи.

Письмові роботи оцінюються за такими показниками (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від  21.08. 2013 №  1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»):

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Робота виконувалась, але допущено 9 і більше грубих помилок
	2	Правильно виконано менше 1/3 роботи або в роботі допущено 8 грубих помилок
	3	Правильно виконано 1/3 роботи або в роботі допущено 7 грубих помилок
Середній	4	Правильно виконано 2/5 роботи або в роботі допущено 6 грубих помилок
	5	Правильно виконано половину роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 5 грубих помилок
	6	Правильно виконано 3/5 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 4 грубі помилки
Достатній	7	Правильно виконано 2/3 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 3 грубі помилки
	8	Правильно виконано 3/4 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 2 грубі помилки
	9	Робота виконана в повному обсязі, але допущено 1 грубу й 1 негрубу помилку
Високий	10	Робота виконана в повному обсязі, але допущено 1 негрубу помилку
	11	Робота виконана правильно в повному обсязі окрім завдання підвищеної складності або творчого
	12	Робота виконана правильно в повному обсязі, в тому числі завдання підвищеної складності або творчого