Сучасний урок. Яким він має бути?                                                                                                                                                                                                                  Учителі постійно дбають про те, як за- цікавити учнів своїм предметом; як за- собами навчального предмета розвивати в учнів важливі людські якості: працьовитість, допитливість, дисциплінованість, наполегли- вість в оволодінні знаннями. Це вкрай необ- хідно для того, щоб навчати будь-якого пред- мета кожного з учнів. Отже, вчитель знову і знову замислюється над тим, як удосконалити навчально-виховний процес, зробити кожний урок сучасним та ефективним. Вивчення практики засвідчує, що в наш час учителі будують свої уроки дещо сміливіше, своєрідніше, дедалі частіше відмовляючись від колись жорсткої послідовності етапів тради- ційного уроку: перевірка домашнього завдан- ня, пояснення нового матеріалу, закріплення вивченого на уроці й завдання додому. Дедалі більшого значення набуває організація на уроці самостійної пізнавальної діяльності учнів, ро- бота з розвитку компетентностей. З’являються й нові підходи до контролю навчальних досяг- нень тощо. Якщо до цього додати, що наше суспільство висуває до сучасної школи складні й різноманітні вимоги, то стає зрозуміло, що будь-який шкільний урок потребує постійного вдосконалення. Так, наприклад, перевірка домашнього за- вдання, безперечно, – справа важлива, і від- кидати її контролюючу функцію не можна. Але головнішим на уроці є актуалізація знань учнів, аби підготувати їх до сприймання ново- го навчального матеріалу, закласти фундамент для міцного й глибокого засвоєння конкретного питання, що розглядатиметься на уроці. Без цього неможливо зробити урок ефективним. Саме тому, наприклад, перевірки домашнього завдання як самостійної структурної одиниці уроку дедалі частіше немає. Вона може здій- снюватися не на початку, а й у кінці уроку, під час закріплення. Проте місце перевірки домашнього завдан- ня – це не єдина ознака, що дає змогу вдоско- налювати структуру уроку. Основна й найважливіша частина уроку – по- яснення нового матеріалу – висуває до вчителя дуже складне завдання: забезпечити засвоєння учнями нових знань на уроці. Ось тут і почи- наються роздуми: як це зробити? Які форми і методи навчання обрати, щоб урок був ефектив- ним? Як встигнути, наприклад на уроці хімії, і пояснити новий матеріал, і продемонструва- ти досліди, і виконати лабораторну роботу з учнями чи, може, розв’язати задачу і закріпити вивчене? Ось чому деякі вчителі вважають, що найважливішою рисою сучасного уроку є його високий темп. Проте, як засвідчує відвідування уроків, це не зовсім так. Наведу приклад відвідування уроків хімії в одного з прихильників такого підходу, вчителя досвідченого, який блискуче володіє своїм предметом, хімічним експериментом і тех- нічними засобами навчання. Але калейдоскоп різних прийомів і форм навчальної діяльності, що використовувався на цьому уроці, справив негативне враження. Відчувалося, що учням не вистачає часу подумати, осмислити весь потік інформації, виокремити найголовніші або най- складніші питання, на які слід було б звернути увагу під час опрацювання матеріалу за під- ручником вдома. Перевірна самостійна робота, що проводилася на наступному уроці, підтвердила такі побою- вання: багато хто з учнів виявив низький рівень засвоєння матеріалу, вивченого напередодні. Схарактеризувати таку ситуацію можна сло- вами В. О. Сухомлинського: «Зрозуміти – це ще не означає знати, розуміння – ще не знання. Для того щоб були твердими знання, необхідне осмислення. Що означає осмислювання? Учень замис- люється над тим, що він сприйняв, перевіряє, наскільки правильно він зрозумів матеріал, намагається застосовувати набуті знання на практиці»1. Отже, не високий темп уроку й безкінечна різноманітність прийомів, форм і методів на- вчання роблять урок ефективним, сучасним. Останнім часом набуває поширення серед учителів планування уроків вивчення нового матеріалу з конкретної теми серіями, у пев- ній системі. Спочатку планується урок пер- винного вивчення нового матеріалу. Він має бути особливим у тому сенсі, що тут необхід- на особлива ясність. Тому великого значення набуває ефективність самостійної розумової праці учнів. В. О. Сухомлинський закликав учителя, щоб він намагався під час вивчення нового матеріа- лу побачити результат розумової праці кожного учня, оскільки вважав, що тільки вчитель, який пильно стежить за роботою всього класу, чіт- ко вловлює найменше нерозуміння, утруднен-ня учня, може надати йому своєчасну й дієву допомогу. Високий професійний такт, висока зацікавленість в успіхах кожного зі своїх ви- хованців – обов’язкова умова ефективного про- ведення уроку. Іншою не менш важливою умовою підви- щення ефективності уроків є багаторазове пророблення з учнями даної теми на кіль- кох заняттях, об’єднаних логікою досягнен- ня навчально-виховної мети, вміле поєднання уроків різних типів. Так, на вступному занятті вчитель пояснює зміст теми в цілому. Урок про- водиться у формі лекції або розповіді вчителя. Увага приділяється поясненню найголовнішого у змісті навчального матеріалу. При цьому за допомогою різних прийомів стимулюється ще й інтерес учнів до інформації, що їм повідомляється. Далі за вступним заняттям можна провести кілька уроків-семінарів для докладнішого роз’яснення та відпрацювання матеріалу, як це започаткував колись М. П. Гузик. Кількість таких уроків-семінарів коливатиметься залеж- но від складності та обсягу виучуваної теми. На таких уроках учні самостійно, користую- чись підручником, можуть вивчати якийсь матеріал або закріплювати набуті знання й уміння. На завершення вивчення теми проводить- ся заліковий урок у формі узагальнювально- повторювального заняття, на якому також пере- віряється рівень засвоєння учнями навчального матеріалу з даної теми в цілому. Такий підхід до планування й проведення уро- ків уможливлює реалізацію принципу багато- разового повторення вивченого і поєднання здо- бутих знань з раніше засвоєним матеріалом. Можливі й інші підходи до побудови систе- ми уроків, проте тоді залишається важливим забезпечення достатнього пророблення з учня- ми в процесі самостійної роботи з підручником матеріалу, що вивчається. Отже, сучасний урок характеризується гнучкістю й варіативністю структури; своїм системним характером, що забезпечує послідовне розв’язування навчально- виховних завдань; чіткою організацією навчаль- ної діяльності учнів; свідомою робочою дисци- пліною; глибокою, не формальною системою контролю за рівнем знань й умінь учнів; різно- манітністю організаційних форм, методичних засобів і прийомів. Отже, ми знову і знову помічаємо, що ефек- тивність уроку багато в чому залежить від умін- ня вчителя організувати самостійну навчальну діяльність учнів безпосередньо на уроці. Тому вважаю за необхідне нагадати деякі загальні дидактичні вимоги до організації самостійної роботи учнів з підручником під час уроку. 1. Передусім суттєве значення має правиль- ний вибір навчального матеріалу (теми) для самостійного вивчення школярами на уроці, оскільки не будь-яке питання учні можуть за- своїти самостійно, без попереднього пояснення вчителя. Особливої уваги потребує організація роботи учнів з текстом підручника, що висвіт- лює складні теоретичні питання. 2. Організовуючи на уроці самостійну роботу з підручником, треба проводити вступну бесіду, під час якої звертати увагу учнів на найголовніші питання нового матеріалу і визначати по- слідовність дій. 3. Самостійна робота кожного учня має бути в полі зору вчителя. Безперечно, це важке за- вдання. Але можна організувати диференційова- ну роботу з підручником. Учні, які добре всти- гають з даного предмета, можуть виконувати роль консультантів у групах з 3 – 4 учнів. Цим самим створюється на уроці атмосфера загаль- ної зацікавленості в успішному засвоєнні знань, взаємодопомоги й відповідальності школярів за якість навчання. 4. Робота з підручником не повинна тривати весь урок. Вона має поєднуватися з іншими формами, прийомами і методами навчання. Обов’язково потрібно передбачати час на пере- вірку якості самостійного засвоєння матеріалу за підручником. 5. Важливо домагатися того, щоб учні під час роботи з підручником вчилися самостійно виді- ляти головне в тексті, складати план прочита- ного, аргументувати найважливіші положення, робити порівняння, узагальнення й висновки, аналізувати малюнки, схеми, діаграми, таблиці тощо. Якщо це, наприклад, самостійна робота з підручником хімії, то й складати рівняння хімічних реакцій. Окрім того, вчителі використовують ще одну форму роботи з підручником, організуючи так званий навчальний контроль знань школярів. Під час усної перевірки знань вчитель ставить запитання до класу і не поспішає, не підганяє учнів, а дає 2 – 3 хв на обдумування. Якщо хтось з учнів захотів ще раз подивитись у підручник, спробувати знайти відповідь на запропоноване запитання, будь ласка, нехай відкриває підруч- ник, прочитає, згадає, що вивчалося. На цьому етапі уроку досвідчений учитель ніколи не буде звинувачувати свого учня в незнанні. Він на- магатиметься створювати умови для того, щоб учень захотів пізнати, вивчити чи поглибити, закріпити свої знання. Обов’язок кожного вчителя – постійно вдо- сконалювати свої уроки, щоб вони були су- часними й ефективними, знаходити резерви поліпшення якості навчання, виховання й розвитку учнів.